Тонзиліт у дітей: як не допустити переходу в хронічну форму

Тонзи літ (ангіна) – це запалення піднебінних мигдалин. На жаль, це захворювання часте явище у дітей різного віку. Проблеми, викликані тонзилітом, вимагають прийняття термінових заходів, так як нерідко патологія набуває хронічного перебігу, що, в свою чергу, призводить до ряду серйозних ускладнень.

Причиною ураження мигдалин є бактерії. У більшості випадків це бета-гемолітичний стрептокок і гемофільна паличка. Інші мікроорганізми і віруси рідко стають джерелом запалення. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом, тобто при чханні і кашлі, від хворої людини або носія інфекції, тому хвороба виникає на перший погляд без причини.

Симптоми тонзиліту у дітей

Першими симптомами, що видають хворобу, є:

• Гострий початок запального процесу;
• Підвищення температури тіла;
• Загальна слабкість;
• Головні болі;
• Болючість горла, підсилюється при ковтанні;
• Запалення лімфатичних вузлів (регіональних);
• Горло стає червоним, набряклим з гнійним нальотом на мигдалинах. При цьому наліт легко видалити. Саме це відрізняє тонзиліт від дифтерії. У деяких випадках гній відсутній. Це явище в медицині називають катаральним запаленням.

Лікування гострого тонзиліту у маленьких дітей

В першу чергу необхідно проконсультуватися з фахівцем. Зазвичай лікар призначає прийом антибіотиків, наприклад, амоксиклаву, флемоклаву або їх аналогам.

Тяжкий перебіг захворювання вимагає лікування цефалоспоринами першого і другого покоління. У ряді випадків використовують макроліди. Головне – не займатися самолікуванням, адже це може призвести до ускладнень і переходу процесу з гострої форми у хронічну.

Поряд з антибіотиками застосовуються і способи місцевого впливу на мигдалини. Найбільш поширені – антисептичні аерозолі (тантумверде, гексорал, мірамістин, стопангін тощо).

Хронічний тонзиліт у дітей

В основному хронічну форму захворювання набуває після ангіни. Переходу також сприяють такі фактори, як регулярне запалення носа, включаючи придаткові пазухи, ротоглотки, а також бактерії з каріозних зубів.

Загострення хронічного тонзиліту спостерігається в середньому двічі-тричі на рік. В лакунах піднебінних мигдаликів у цей час накопичується багато гною (гнійно-казеозних пробок), основою якого є загиблі мікроби. Коли мигдалини заповнені гноєм, то вони перестають виконувати функції імунного органу і стають джерелом інфекції.

Основні симптоми хронічного запалення у дітей:

• Часті ангіни;
• Неприємний запах з рота;
• Дискомфорт при ковтанні;
• Відхилення з боку ЦНС (дратівливість, плаксивість, зниження успішності, поганий сон);
• Головні болі;
• Запаморочення;
• Можливий тривалий субфебрилітет (до 37,5 градусів);
• Ускладнення у вигляді отиту або синуситу;
• При огляді лікарем виявляється збільшення мигдаликів у розмірах, їх пухка структура, казеозні або гнійні пробки;
• Підщелепні та шийні лімфовузли збільшуються;
• Можлива стомлюваність, болі в суглобах та серці, іноді порушення роботи серцево-судинної та сечостатевої систем, а також ЦНС.

Чим небезпечний тонзиліт (хронічний) у дітей?

Це захворювання нерідко призводить до ускладнень, наприклад, до ревматизму, який, як відомо, вражає серце, судини і суглоби. Можливий розвиток гнійного запалення тканин ротоглотки, легенів, середнього вуха (зі зниженням слуху). Іноді загострюються алергічні захворювання, а також патології нирок.

Чим і як лікувати хронічний тонзиліт у дитини?

Враховуючи те, що дана інфекція часто провокує розвиток інших патологій, лікування має призначати тільки кваліфікований фахівець, тобто лікар. В основному курс складається з цілого ряду заходів різної спрямованості, які ми і розглянемо нижче.

Хороший, стійкий ефект спостерігається при регулярному виконанні процедур загартування, гімнастики та лікувальної фізкультури. До процесу загартовування підходять з особливою обережністю, адже такі заходи вимагають правильного та серйозного підходу.

Під загартовуванням розуміють зміну життя малюка, включаючи розпорядок дня, чергування праці і відпочинку, інтенсивність навчання, здоровий повноцінний сон, носіння зручного одягу, відповідного сезону, з натуральних тканин, фізичну активність, рухливі ігри. Багато уваги приділяється режиму харчування, а також якісті їжі. Раціон хворої дитини повинен бути різноманітним, насиченим вітамінними продуктами.

Рекомендуються щоденні прогулянки, незважаючи на погоду. Особливо корисні поїздки в заміську зону. Крім того, необхідно звести до мінімуму контакти дитини з побутовою хімією. Загартовування проводять систематично, враховуючи вік, супутні хвороби та побутові фактори.

При загостренні запального процесу доцільно зрошувати мигдалини різноманітними дезінфікуючими засобами. Зазвичай вони продаються у вигляді аерозолів і розчинів. Також можливий прийом таблеток для розсмоктування, які мають антисептичну та протимікробну дію.

Хронічний тонзиліт не виключає лікування антибіотиками. Їх призначають виходячи з результатів посіву. В деяких випадках використовують бактеріофаги. Тонзиліт, як згадувалося вище, є запальним процесом, тому і антибіотики, і антисептики – необхідна міра.

Антибактеріальні препарати призначають тільки після отримання результатів бактеріологічного дослідження мазка, який беруть з мигдалин. Аналіз дозволяє виявити збудник і, відповідно, підібрати антибіотик, що діє на вид виявлених мікробів.

Іноді призначаються і фізіотерапевтичні процедури, наприклад, ультразвук, УВЧ і опромінення мигдалин ультрафіолетом.

Бажано привчити малюка до полосканиям рота, які необхідно проводити після кожної трапези. Для цього підійдуть різноманітні лікарські рослини з яких готують відвари – ромашка аптечна, кора дуба, плоди шипшини.

Добре себе зарекомендував настій з кореня алтея. Щоб його приготувати, треба 2 ст. л. подрібненої сировини (бажано сухого) і 500 мл гарячої води. Інгредієнти змішують і дають настоятися протягом ночі, а перед вживанням розчин проціджують.

На жаль, лікування хронічного тонзиліту у дітей не завжди ефективно. В деяких випадках необхідно вдаватися до видалення мигдалин – тонзилэктомии.

Показання до проведення операції: тривала інтоксикація, що вразила органи і системи організму, що виникла на тлі тонзиліту, гнійне запалення тканин ротоглотки, відсутність позитивних результатів лікування (більше 2-х ангін у рік), тонзилогенний сепсис, ураження лише однієї мигдалини злоякісного генезу. Надалі рекомендується регулярний відпочинок на морських курортах.

Протипоказання: захворювання крові з геморагіями, серцево-судинні патології з вираженою серцевою недостатністю, ниркова недостатність, цукровий діабет важкої форми з кетонурією, активний туберкульоз, наявність гострого інфекційного захворювання.

Серед тимчасових протипоказань: наявність каріозних зубів і нещодавна ангіна.

Профілактика розвитку тонзиліту у дітей

Так як дане захворювання досить небезпечне для здоров’я дітей, оптимальним варіантом є його профілактика. Комплекс включає в себе кілька нескладних заходів, які допоможуть малюкові не підхопити інфекцію або ж з легкістю перенести її:

• Адекватне лікування гострої стадії захворювання. В такому випадку про хронічну форму можна забути;
• Профілактичний курс санації мигдалин повинен виконуватися через 2 тижні після гострого тонзиліту. В такому випадку застосовуються різноманітні розчини, наприклад, йод, граміцидин або танін, змішані з гліцерином;
• Рекомендуються сезонні курси вітамінотерапії;
• Гарний ефект приносять повітряні ванни, обтирання й обливання водою, а також системне полоскання горла.

Хронічний тонзиліт є осередком інфекції, який виснажує імунітет і дуже часто призводить до ускладнень.

Крім того, захворювання може спровокувати важкий стан у людей з імуносупресією (пригніченим імунітетом). Тому необхідно серйозно ставитись до болів у горлі і лікувати їх в обов’язковому порядку, адже вони можуть бути дуже небезпечними, особливо для дітей.