Як жити без дітей – шукаємо вихід

Колись відсутність потомства вважалася прокляттям, найстрашнішою карою богів. Той, хто читав Біблію, знає, що в стародавній Палестині, наприклад, пару без потомства могли піддати натуральній обструкції аж до вигнання: мабуть, чимось прогнівила сім’я Господа, раз Він позбавляє їх щастя дітонародження.

Порівняно (за історичними мірками) недавно, всього сто п’ятдесят-двісті років тому, поняття «планування сім’ї» не існувало в принципі, народжували, скільки Бог пошле.

Навіщо заглиблюватися так далеко в минуле, якщо всього десяток років тому ми самі не могли пояснити своїм родичам, чому в нашій родині, через п’ять років після одруження, все ще не було потомства.

Не хворі? Не обділив Бог чоловіка чоловічою силою? Пояснення, що просто поки що не хочемо, родичами не розумілися і не приймалися категорично, адже між ними і нами різниця – лише в одне-два покоління.

Зараз сімей, у яких один-два малюки, в наших краях більшість, «малодітні сім’ї», як їх визначали в казенних паперах Російської імперії, стали нормою. Разом з тим збільшилася і кількість сімей без потомства зовсім. Які причини такого явища, і як жити без дітей?

Які причини?

Жадібні до сумнівних сенсацій журналісти підносять зниження народжуваності і падіння чисельності населення, як якусь нашу небувалу специфіку. Насправді, зниження народжуваності та середньої кількості дітей в осередку суспільства спостерігається по всій Європі.

До недавнього часу подібна картина спостерігалася і в США, однак зараз статистику переламали і активно плодяться переселенці з Мексики і Латинської Америки.

З причиною «малодітності» за великим рахунком все більш-менш зрозуміло, з розвитком цивілізації велика кількість потомства перестала бути економічно доцільною. У примітивному селянському господарстві кількість робочих рук була вирішальним чинником, що забезпечує не процвітання, а фізичне виживання.

Вже у п’ять-шість років нащадок був помічником по господарству, а у 14-15 – повноцінним працівником. Після того як немовля віднімалося від грудей, турбота про нього повністю покладалася на плечі старших, таким чином, «відтворювальний конвеєр» переходив на повну самоокупність.

Мати численне потомство було банально вигідно, пропала вигода – пішла в минуле і масова численність сімей.

Уважний читач запитає, а як же плодяться іммігранти, невже промишляють примітивним сільським господарством? Причиною плодючості маргіналів є соціальні допомоги, які нараховуються, в тому числі і на нащадків.

«Поголів’я» – більше соціальних «булочок», знову економічний фактор. Втім, розбір соціальної політики лежить далеко за межами нашого сьогоднішнього обговорення, тому детально зупинятися на цьому моменті сенсу немає.

Аргументи на користь бездітності

З «малодітністю» розібралися, але ж батьківство є природною потребою, що ж є причиною повної відсутності потомства у деяких сімей?

• Медичні фактори. На жаль, нерідко буває, що люди, які готові і бажають мати потомство, не можуть цього зробити з медичних причин, процедури штучного запліднення та послуги сурогатних матерів коштують дорого і доступні далеко не всім. Також далеко не всі готові нести хрест усиновлення чужого дитяти;
• Добровільна відмова. Усвідомлене небажання мати потомство оформилося в останні роки в так званий світогляд «чайлдфрі» (від англ. child free – вільний від дітей). Це світогляд включає в себе цілий комплекс різноманітних причин, у тому числі, небажання жінок бути «продовженням відтворювальної функції» і жити заради дітей. Можливість вибору з усього різноманіття способів реалізації, які надає чоловікам і жінкам сучасний світ, бажання цілком присвятити себе науці, мистецтву, кар’єрі, «не відволікаючись на дітей, які заважають жити» тощо. Нерідко «чайлдфрі» проголошується звичайний, тільки властивий молодості максималізм: закоханим класно живеться і без дітей, третій (в обличчі малюка) здається зайвим, і створюється враження, що так може тривати завжди;
• Найбільш суперечлива і парадоксальна група – люди, які не є принциповими супротивниками батьківства, не мають медичних перешкод, але, тим не менш, відкладають народження малюка, часом, назавжди. Причини тому можуть бути різноманітними, але як правило пов’язані з феноменом, на якому слід зупинитися докладніше.

«Дитиноцентризм»… проти дітей

Ми так звикли до того, що «все найкраще – дітям», «діти – наше майбутнє» і тому подібним постулатів і гаслом, що вони здаються нам чимось само собою зрозумілим, представляється, що подібним чином справа йшла завжди. Однак це далеко не так. Вже згадана економічно обґрунтована селянська численність нащадків мала і зворотний бік.

Перший і кращий шматок завжди убогої селянської їжі діставався чоловіку – главі сім’ї, головному працівнику і годувальнику, потім дружині-помічниці, і тільки ппотім чадам, завжди спочатку старшим, потім молодшим.

Такий собі дикий з сучасної точки зору розклад мав під собою сувору життєву доцільність: із загибеллю чоловіка-годувальника сім’я була приречена, пережити смерть дружини родині було набагато простіше, а малюки… Бог дав – Бог узяв, довго сумувати-побиватися було ніколи, робота не чекала.

Завдяки прогресу привид голоду перестав стояти за спиною ледь не кожної сім’ї, що вельми позитивно позначилося на ставленні до потомства, однак маятник хитнувся до іншої крайності. Малюк проголошується центром сімейного всесвіту, Молохом, на вівтар якого повинні лягти всі інші інтереси сім’ї.

Замість здорового ставлення до малечі, як природного плоду любові, але молодшого члена сім’ї, приходить часом «дітопоклонство». На зміну дитині-помічнику нерідко на постамент споруджується дитина-божок.

Самого великого дару, який підносять чаду батьки – самого життя, вже виявляється недостатньо, суспільство диктує, що сім’я зобов’язана довести, що гідна привести дитину в цей світ. Перш ніж народжувати, необхідно забезпечити дитині… і далі йде список, повнота якого обмежена лише фантазією.

Доходить деколи до того, що сім’я відмовляється від другої дитини, тому що… перша проти! Адже це може зменшити кількість його благ і батьківської уваги. Залучення ж старшого до допомоги за молодшим взагалі часто оголошується суспільством неприпустимим насильством над свободою старшої дитини.

Страх бути «негідним» батьком, перспектива зречення від усього заради блага дитяти, а також прихований страх стати рабом власного малюка і відвертає багатьох від батьківства взагалі.

Життя без дітей

Незалежно від причин, якщо бажана радість материнства вам недоступна, то як жити без дітей? Слід пам’ятати про те, що інстинкт материнства, нехай і найсильніший (нерідко інстинкт материнства виявляється сильніший навіть інстинкту самозбереження), але лише інстинкт.

Негідно сучасній розумній людині бути рабом своїх інстинктів, за якими потрібно жити тільки заради дітей. Не забувайте, що ви – цілісна багатогранна особистість самі по собі, відсутність потомства у жодному разі не робить ваше життя неповноцінним.

Кемерон Діас, Опра Вінфрі, Мілен Фармер, Агата Крісті, Наталія Гундарева – у кого повернеться язик назвати цих жінок неповноцінними і такими, що не відбулися з причини бездітності?

Різноманіття сучасного світу дає можливості саморозвитку і самовдосконалення на будь-який смак, бути матір’ю – далеко не єдина можливість реалізувати себе для сучасної жінки.

Багатьом допомагає знайти себе віра в Бога. Може, Господь, позбавивши вас материнства, підготував для вас інше, його призначення? Шукайте і знайдете, і себе, і своє справжнє покликання!