У період вагітності навантаження на організм жінки збільшується. У зв’язку з «особливим станом» іноді виникають приховані хвороби. Але головною проблемою був і залишається геморой. Від нього страждають не тільки вагітні, а й новоспечені матусі.
У прямій кишці, під її слизовою, розташовані кровоносні судини. Коли накопичуються калові маси, кишка сильно розтягується, і вони переповнюються кров’ю, що впливає на еластичність. В результаті виникають так звані гемороїдальні вузли.
Є такі стадії захворювання:
Для виявлення геморою іноді лікаря достатньо провести пальцеве дослідження прямої кишки. Щоб уточнити діагноз може використовуватися метод ректоманоскопія (спеціальний оптичний апарат вводиться в кишку). Однак при вагітності цей метод використовується дуже рідко.
Не варто займатися самолікуванням, адже багато препаратів вагітним приймати не можна. Крім того, лікування призначається строго індивідуально, зважаючи на особливості перебігу хвороби, ступеня ризику ускладнень тощо.
Під час першої стадії не рекомендують напружуватися при дефекації, варто відмовитися від тривалої роботи сидячи і стоячи. Якщо це неможливо, то частіше робити перерви.
Застосуйте дієту для профілактики запорів: їжте більше фруктів і овочів, зменшіть споживання м’яса і вуглеводів, бобових. При цьому потрібно їсти маленькими порціями, але частіше і випивати мінімум 1,5 л води за добу. Корисний хліб із висівками і різноманітні кисломолочні продукти.
Бажано додати в щоденний раціон чорнослив, кавуни і дині, буряк і гарбуз, моркву і квашену капусту. При запорах не можна вживати алкоголь, гострі, пряні, солоні та жирні страви.
Полегшити стан допоможе підмивання холодною водою після кожного випорожнення, прикладання тампонів, змочених в настої кори дуба або ромашки. Періодично потрібно лежати з піднятим тазом, наприклад, на подушці.
Хворі на цих стадіях захворювання повинні виконувати ті ж заходи, що і на першій, але до таких методів додаються і лікарські препарати, теплі ванни з марганцівкою, настої трав. Забороняється важка фізична робота, а також деякі види домашніх обов’язків, наприклад, миття підлоги без швабри, тривале прання руками.
У цей період кровотечі стають ще ряснішими, виникає некроз випалих вузлів. Якщо виявлений зовнішній геморой на цій стадії при вагітності, лікування відбувається в стаціонарі і терміново.
Потрібна госпіталізація, бо є необхідність хірургічного втручання. Лікарі проводять гемородектомію (висічення вузлів) або малоінвазивні операції (безкровні або малі).
Є і більш щадні методи: склерозуючі ін’єкції (введення у вузли препаратів, які їх скріплюють); лігування (вузли защемляють у латексне кільце, вони відмирають приблизно через 7 днів відпадають); лазерна та інфрачервона коагуляція (основа вузла припікається лазером або високою температурою).
У випадках, коли стан вагітної жінки не надто важкий, лікарі відкладають таке лікування і приступають до нього через кілька місяців після пологів, коли організм трохи відновиться.
Лікування цієї патології може бути місцевим або системним. Для вагітних жінок кращий другий метод, але перший так само не виключається.
Місцеве лікування. Терапія передбачає використання свічок (супозиторіїв), кремів, мазей. Цей метод відрізняється тим, що мінімізується ризик побічних ефектів і ступінь впливу на плід.
Препарати цієї групи швидко знеболюють, знімають набряк, обмежують запалення, нормалізують кровообіг, не допускають тромбозу, розслаблюють сфінктер прямої кишки, зменшують активність кишківника, розм’якшують калові маси:
Місцева терапія досить ефективна, хоча застосування засобів викликає невеликий дискомфорт, іноді виникають алергічні реакції. Курс лікування зазвичай не більше 5-7 днів. Якщо за цей час не вдалося досягти позитивних результатів, проводять додаткове обстеження.
Під час вагітності жінкам протипоказане використання свічок, основою яких є екстракт беладони, наприклад, “Белатамінал”, “Анузол”, тому що ця речовина може спровокувати викидень або передчасні пологи.
Цей вид терапії передбачає лікування капсулами та пігулками.
Зараз в основному призначають засоби, які зміцнюють стінки судин, підвищують тонус вен. Їх називають венотониками.
Препарати цієї групи застосовують курсами, які тривають 2 або 3 тижні, потім перерва від 2 тижнів до 2 місяців:
Проносні препарати займають особливе місце в комплексному лікуванні захворювання. Їх використовують для полегшення дефекації і зменшення напруження. Лікар може призначити “Форлакс”, “Прелакс”, “Регулакс” або “Дюфалак”.
Інші проносні засоби не можна застосовувати вагітним жінкам, оскільки вони занадто сильно стимулюють перистальтику кишківника і можуть викликати тонус матки.