Якщо вірити медикам, то від косоокості страждає кожна 50-та дитина. Цю форму відхилень легко розпізнати і без консультації фахівців. Косоокість у дітей не вважають особливо небезпечною хворобою, але пускати її розвиток на самоплив не варто.
Пропонуємо ознайомитися з причинами її розвитку, дізнатися, які види відхилення існують і які заходи можна і потрібно зробити.
Косоокість – стан, для якого характерне відхилення від центральної осі одного або обох очей. При правильному положенні очей зображення розглянутого предмета за допомогою зорового аналізатора зливається воєдино і ми отримуємо чітке бінокулярне зображення. У малюка, який має відхилення картинки не з’єднуються. Щоб не напружувати даремно організм, центральна нервова система «вимкає» око, яке косить .
З боку здається, що дитина дивиться в різні боки, але насправді працює тільки одне око. Друге починає реагувати і виконувати свою функцію, якщо закрити чимось здорове око. Якщо тривалий час не вирішувати цю проблему, то починає розвиватися амбліопія, зір на проблемному оці буде знижуватися. Причини косоокості у дітей зазвичай пов’язані з неправильною роботою організму і впливом зовнішніх подразників.
На розвиток захворювання можуть вплинути наступні фактори:
Найбільш часто такі відхилення можна помітити у дітей 2-3 років. Саме в цей період їх очі вчаться працювати спільно, правильно співставляти зображення.
Хвороба має кілька форм. Так, захворювання буває вродженим або набутим. У першому випадку причиною його виникнення найчастіше стають родові травми. При будь-яких видах хвороби відхилення можуть бути постійними та періодичними і можуть стосуватися тільки одного або обох очей. Розрізняють 2 основних форми: паралітична і співдружня.
Розвиток паралітичної форми пов’язаний з порушеннями в м’язах, що відповідають за рухливість очного яблука або з хворобами, що торкнулися зорового нерву. Відмітна риса – косить тільки здорове око, пошкоджений орган малорухомий чи буде залишатися на місці.
По виду відхилень паралітична форма косоокості буває 4 видів:
Для співдружньої форми характерна поперемінна косоокість, тобто від центральної осі може відхилятися і праве і ліве око. Причина найчастіше прихована у спадковості та особливості влаштування ока цієї людини.
Сумісна форма підрозділяється на наступні різновиди:
Останні проявляються у малюків 1-2 року життя. Причина розвитку цих форм захворювання пов’язана не тільки з порушеннями роботи очей, але і з наявністю зовнішніх факторів. Це досить серйозна форма відхилення, для вирішення цієї проблеми, потрібен комплексний підхід, і навіть хірургічне втручання.
Ще є прихована форма косоокості у дітей. Помітити її ознаки можна після напружених занять, коли дитина малювала або вивчала картинки, якщо дитина чимось засмучена або хоче спати. У ці моменти можна побачити, що очі у дітей як би дивляться в різні боки.
Через якийсь проміжок часу все стає на місце, але це не привід заспокоюватися, треба обов’язково проконсультуватися з лікарем. У дитини може бути схильність до косоокості. Окуліст допоможе підтвердити або спростувати діагноз і при необхідності виписати лікування. Інакше приховане відхилення може перейти в явну форму.
На початковому етапі розвитку захворювання дитина може не відчувати жодних незручностей. Зазвичай першими такі відхилення помічають батьки або знайомі. З часом з’являються такі симптоми як запаморочення і головний біль, зображення починають двоїтися, картинка виходить не об’ємна, а плоска. Додатково до цього може почати різко псуватися зір.
У дитячому віці це може суттєво вплинути на сприйняття навколишнього світу. Іноді відзначається відставання в розумовому і фізичному розвитку. Всі ці наслідки косоокості у дитини допоможе виправити лікар окуліст.
Тільки він зможе поставити правильний діагноз і визначити причину розвитку захворювання. Він же перевірить гостроту зору і якщо треба підбере відповідні окуляри. Для постановки діагнозу використовуються спеціальні таблиці і дзеркала. За допомогою відповідної апаратури визначається кут відхилення і рухливість очних яблук. При паралітичній формі, може знадобитися консультація невропатолога.
Лікування косоокості у дітей потрібно починати відразу ж, ця хвороба сама не проходить, доведеться потрудитися і вам, і малюкові. Від постановки діагнозу до повного одужання може пройти кілька років. Позитивна динаміка буде досягнута тільки при неухильному виконанні всіх рекомендацій лікаря.
Починати треба з корекції зору. Для цього дитині виписують спеціальні окуляри, які вона повинна носити регулярно. При послабленні м’язів одного очного яблука одне із стекол (здорове око) можуть заклеювати. Це допоможе тренувати слабке око і зміцнювати його.
Терапевтичне (апаратне) лікування включає в себе не тільки носіння окулярів, але і спеціальну гімнастику для очей. Всі вправи створюють помірні робочі навантаження і допомагають зміцнити очні м’язи. В результаті таких тренувань ослаблені ділянки поступово зміцнюються, відновлюється зір і усувається косина. Позитивний результат можна чекати довго, але він обов’язково буде.
Крім апаратного лікування косоокості у дітей при деяких формах хвороби може бути призначена хірургічна операція. Робити це рекомендується у віці від 3 до 6 років, хоча при необхідності можна оперувати в будь-який час. До 14 років відхилення виправляють під загальним наркозом, пізніше під місцевою анестезією.
Відновитися після оперативного втручання можна протягом 10 днів. Після цього обов’язково призначаються вправи для зміцнення м’язів. Всі види терапії проводяться під наглядом окуліста. В процесі лікування їм робляться поправки і при необхідності змінюються окуляри.
Звичайно, добре, що можна виправити більшість видів косоокості, але краще постаратися не допустити її розвиток. Для цього у окулістів є певні рекомендації.
По-перше, не слід занадто близько над ліжечком або коляскою вішати малюкові іграшки, треба дотримуватися правил зорових навантажень. По-друге, слід регулярно обстежуватись у спеціалістів і при появі будь-яких сумнівів консультуватися з лікарем, особливо якщо є схильність до косоокості. По-третє, слід своєчасно лікувати будь-які очні захворювання.
Якщо ж косоокість вже є, то слід налаштуватися на тривале лікування і суворо виконувати всі призначення лікаря. Проте зневірятися не варто – при своєчасному діагностуванні і правильному лікуванні від цієї недуги позбутися можна!