Згідно зі статистикою, як мінімум 50% жінок перед пологами роблять прокол міхура. Багато хто навіть вважає, що це рутинна процедура, яка обов’язково включена у план розродження.

Для чого акушери вдаються до таких маніпуляцій? Чи боляче це і чи може постраждати дитина? Як оцінюють необхідність таких дій і їх наслідки колишні породіллі?

Обов’язковий етап або крайня міра: навіщо робити амніотомію?

Природою запрограмовано так, щоб вилиття навколоплідних вод у процесі пологів відбувалося без стороннього втручання.

У нормі міхур лопається, коли шийка матки вже практично повністю розкрита і малюк готовий покинути мамин животик. Але на ділі дуже багатьом жінкам перед пологами роблять штучний прокол міхура. До таких маніпуляцій зазвичай вдаються, якщо перейми вже йдуть повним ходом, скоро почнуться потуги, а води все ще не відійшли.

Намір скоротити тривалість розродження – перша відповідь на питання “Для чого проколюють міхур перед пологами?”. Вважається, що амніотомія покращує родову діяльність, дає можливість обійтися без стимуляції, досліджувати навколоплідну рідину на предмет наявності у ній меконію або крові.

Подібна практика процвітає у пологових будинках, але слід розуміти, що це не обов’язкова процедура. Амніотична рідина допомагає розкриттю шийки, служить своєрідною «подушкою безпеки» для немовляти – пом’якшує тиск і біль, які йому доводиться відчувати під час переймів, полегшує просування по родових шляхах (тому менше деформується головка), скорочує вірогідність внутрішньоутробного інфікування.

Коли це дійсно необхідно?

Рішення про те, чи треба проколювати міхур, повинна приймати колегія лікарів, але на практиці часто його це вирішує один лікар або навіть акушерка. Для такої процедури існують спеціальні медичні показання. Вона необхідна, якщо:

  • стінки міхура надто міцні, через що плідна оболонка не в змозі розірватися самостійно, навіть якщо шийка повністю розкрита;
  • родова діяльність дуже слабка. Амніотомія допоможе посилити перейми і збільшити їх тривалість;
  • розвинувся гестоз;
  • вагітність із резус-конфліктом, і це призвело до ускладнень при пологах;
  • у породілі багатоводдя. Якщо рідина почне відходити сама, може випасти пуповина або перейми будуть надто млявими;
  • низьке прикріплення. Плацента може відійти раніше терміну, що загрожує викликати гіпоксію плода;
  • нерегулярні і неефективні перейми, які не призводять до розкриття шийки. Породіля мучиться кілька днів, а фінал все не настає. Штучне розкриття стимулює пологову активність;
  • плоский міхур. Якщо відсутні передні води або їх занадто мало, оболонка щільно охоплює голівку немовляти, що загрожує розвитком передчасного відшарування плаценти, а це вже екстрений кесарів розтин;
  • високий АТ;
  • бульбашка луснула на ділянці контакту з однією зі стінок матки, що викликало повільне підтікання рідини.

Прокол міхура перед пологами без сутичок для родостимуляції, на думку багатьох лікарів, – це зайва і навіть шкідлива міра. Рання амніотомія (до 6-7 см) не запобігає, а посилює дистрес. Це знижує кількість вод, що провокують часткове здавлення пуповини і зменшення кількості кисню, яку отримує малюк. Але вона необхідна, якщо жінка перейшла термін (прокол «запустить» пологи).

Важливо! Якщо міхур не лусне сам до закінчення першої фази пологів (7-8 см), то персонал зобов’язаний його розкрити, тому що на цьому етапі він вже просто заважає.

Кому не можна?

Протипоказанням до цієї процедури є: герпес на промежині, повне передлежання плаценти, ножне, тазове, косе або поперечне розташування плоду, петля пуповини на голівці, свіжий рубець на матці після кесаревого, пухлини, звуження малого тазу, вага малюка більше 4,5 кг, деформування піхви внаслідок рубцевих змін, міопія високого ступеня, трійня, затримка розвитку плода 3 ступеня, гостра гіпоксія.

Чи буде боляче?

Для таких маніпуляцій використовується спеціальний інструмент – бранша, тонка металева спиця із загнутим кінцем. Все відбувається дуже швидко, в умовах стерильності. Породілю поміщають на крісло, під час проведення вагінального огляду цей гачок вводять в піхву і розривають оболонку. В отриманий отвір гінеколог вставляє палець і випускає води. Ніяких хворобливих відчуттів не виникає, тому що в оболонці нервових закінчень природою не передбачено.

Чи допоміг прокол швидше народити: що кажуть жінки?

Так треба чи не треба робити прокол міхура перед пологами? Якщо узагальнити відгуки, то висновки будуть такими:

  • зазвичай у породілі ніхто не питає, чи згодна вона на таку процедуру, та й момент не підходящий. Тому краще заздалегідь знайти лікаря, діям якого вона довіряє;
  • якщо акушер наполягає, що це необхідно, краще не відмовлятися. Адже самостійно вона не зможе визначити, чи є до цього свідчення. До того ж деякі жінки зазначають, що після проколу відійшли води уже зеленого кольору, тож це була однозначно необхідна міра. Але деякі категорично не згодні. Вони вважають, що можна оскаржити рішення акушера, запитати, чим загрожує дана ситуація, і попросити дати ще годину або дві на мимовільний розрив;
  • прокол прискорює і полегшує біль (особливо якщо це не перший малюк). Тому необхідна допомога лікарів: затяжні пологи виснажують жінку, у неї може не вистачити сил народити самій. Але деякі пишуть, що прокол ніяк не прискорив справу. Після такої маніпуляції пройшло 5-12 годин – і нічого. У підсумку довелося ставити окситоцин;
  • робити прокол не боляче, взагалі нічого не відчуваєш;
  • процедура далеко не безпечна. Є відгуки, в яких жінки повідомляють, що у малюка на голівці після народження була рана.

Думки з приводу того, добро чи шкоду для породілі та дитини приносить амніотомія, розходяться не тільки у жінок, але й у лікарів. Чим швидше пройдуть пологи, тим менші фізичний та моральний стреси для породілі. Але швидкі інтенсивні перейми – мука для малюка, який раптово втратив звичне середовище проживання. Якщо прокол обґрунтований, а не викликаний бажанням швидше «розродити» жінку, то вибору немає. Нехай лікар робить те, що допоможе зберегти здоров’я і мамі, і дитині.