Дуже часто батьки плутають ознаки апендициту у дітей з такими явищами, як переїдання, гази, отруєння та подібними проблемами з ШКТ. Чомусь багато хто думає, що у малюка неможлива поява апендициту.
Але можна побачити і зворотню картину, коли будь-які болі в животі батьки сприймають як симптом запалення апендикса – червоподібного відростка прямої кишки.
Запалення цього органу називають апендицитом. Варто зазначити, що медики все ще точно не встановили для чого він призначений. Але одне відомо точно – без належного лікування запалений апендикс може тріснути. Такі ускладнення призводять до тривалої госпіталізації, неприємних наслідків, включаючи кишкову непрохідність і інфекції в черевній порожнині.
Навіть досвідчений лікар може визначити не з першого разу, що проблема саме в апендиксі. На ранній стадії захворювання важко діагностуються симптоми, особливо у немовлят, які не можуть розповісти про свої відчуття. Малюки не завжди можуть вказати на живіт і сказати, що саме там джерело болю.
Інші симптоми, такі як нудота й блювання, втрата апетиту, діарея, лихоманка спостерігаються і при багатьох інших захворюваннях. Крім того, не у всіх вони проявляються під час запалення.
Апендикс ще називають рудиментарним відростком і не звертають на нього уваги, бо він не має певних функцій. Але як тільки він починає непокоїти, варто звертатися до лікаря. Запалення починається в той час, коли в кишківник потрапляє не перетравлений шматочок їжі і закупорює відросток.
Бактерії, які є у всьому кишківнику, виявляються усередині замкненого простору і в підсумку відросток запалюється. Головною функцією кишківника є проштовхування їжі через травний тракт, але патологія перешкоджає його нормальній роботі. Саме тому виникає блювота, нудота і пронос.
Спочатку біль при апендициті у дітей відчувається по всьому животу, а не локалізується в окремій області, але через 12-24 години виникає обструкція правої частини знизу. Хворобливі відчуття з часом посилюються, що дозволить лікарю швидше розпізнати захворювання.
Апендицит у дітей може бути ускладнений розривом стінки апендикса через несвоєчасне звернення до лікаря. Через розрив у стерильну до цього моменту черевну порожнину потрапляє кал, слиз, бактерії.
Там ці речовини і організми провокують розвиток інфекції. Розрив може статися через кілька годин після обструкції, однак це може статися через кілька днів або навіть зовсім не відбутися.
Високоточним методом діагностики патології є ультразвукове дослідження.
Приблизно у 7-10% малюків, які приходять у медустанову з болем у животі дійсно виявляється апендицит. Тому не всіх відправляють на УЗД. Спочатку лікар проводить огляд, призначає аналізи крові і сечі, щоб підтвердити або спростувати запалення.
Гострий апендицит у дітей лікується за допомогою хірургічного втручання – видалення запаленого апендикса. Ця процедура досить проста, а післяопераційний період не особливо складний. Якщо розриву стінки не сталося, то маленький пацієнт буде в медустанові до 8 діб.
Але коли трапився перитоніт (розрив), операція стає на порядок складніша, тому що необхідне очищення всієї черевної порожнини від речовин, що потрапили в неї. Післяопераційний період у такій ситуації триватиме довше, тому що необхідно приймати антибіотики.
У медицині видалення відростка проводять двома шляхами. Обидва проводяться під загальним наркозом і тривають від 30 до 60 хвилин.
Традиційна відкрита хірургія передбачає розріз в нижній правій частині живота. Метод лапароскопії дозволяє видалити апендикс через маленький надріз.
Після операції у деяких випадках спостерігаються ускладнення. Приблизно у 5% пацієнтів виникає кишкова непрохідність. У 15-20% дітей, які надійшли з перитонітом, розвивається абсцес, інфекційне захворювання, що виникає при накопиченні гною в очеревині. Лікування передбачає викачування гною з допомогою спеціальних трубок і антибіотики.
Після операції не дозволяється вживати їжу. Протягом перших 12 годин дозволено тільки змочувати губи водою, потім пити по ковтку, поки кишківник не відновить свою роботу. Якщо лікар дозволить, то в першу добу можна давати прозорі рідини, наприклад, рисовий відвар, солодкі фруктові киселі, чай, курячий бульйон.
Дієта передбачає легке харчування. Годувати малюка потрібно маленьким порціями 5-6 разів на добу. При цьому з раціону виключають продукти, які сприяють газоутворенню і запаленню в області швів: молоко, бобові, продукти з великою кількістю клітковини, спеції, кисле, гостре, занадто солоне і смажене. Їжа повинна бути кашоподібною, у вигляді пюре або желе, обов’язково теплою.
Найкращими стравами для дитини є: курячий нежирний бульйон, натуральний йогурт, пюре з вареної курятини, рис на воді, картопляне, кабачкове або гарбузове пюре.
Іноді лікарі дозволяють вживати трохи продуктів, багатих клітковиною, наприклад, печені яблука, варену моркву тощо.
Щоб нормалізувати стілець через 3 дні після операції можна розширити обмежене меню, додавши каші на воді, варені на парі фрукти і ягоди, сухофрукти, супи-пюре і овочі, трохи вершкового масла, нежирні кисломолочні продукти і такі ж м’ясо і рибу. Доросла людина повинна ретельно пережовувати їжу, але оскільки малюк цього не може, то краще готувати все у вигляді пюре або пасти.
Не варто забувати про воду. Пити можна за півгодини до їжі і через 1 після неї.
Дієти слід дотримуватися протягом трьох тижнів після операції. Потім можна переводити дитину на звичний раціон, якщо лікар не порадить інші варіанти.
Після виписки за малюком спостерігають ще як мінімум тиждень. Стежити, щоб не лихоманило і не піднімалася температура. У разі появи таких симптомів потрібно негайно звертатися до лікарні.
Гострий апендицит може супроводжуватися наступними ознаками:
Викликати запалення можуть сформовані або отримані копроліти (калові камені), паразити, сторонні тіла. Причиною може стати гіперплазія лімфоїдних фолікулів (у немовлят), запалення стриктури, а також вроджені аномалії, наприклад, перекрут або вигин.
Медики помічають, що існує зв’язок між виникненням апендициту і корем, отитом, ГРВІ, синуситами і фолікулярною ангіною.
Є ряд інфекційних захворювань, які самостійно провокують запалення апендикса, тому причини можуть ховатися в таких патологіях, як, наприклад, ієрсиніоз, амебіаз, черевний тиф, туберкульоз.
Провокуючими і сприятливими факторами виступають: переїдання, запори, дисбактеріоз, гельмінтози, гастроентерити.