Як вилікувати хронічний гайморит

Хронічний гайморит – запалення пазух, які знаходяться в товщі крила верхньої щелепи. Це одне з захворювань, які найбільш часто зустрічаються. Від гострої форми відрізняється тим, що запальний процес затягується на кілька місяців.

Щоб дізнатися, як успішно вилікувати хронічний гайморит і при цьому позбутися від нього назавжди, необхідно в обов’язковому порядку обстежитися у лікаря і дотримуватися його вказівок.

Причини появи і розвитку хвороби

В основному хронічна форма розвивається після гострого запалення, але тільки в тому випадку, коли патологічний секрет не може нормально вийти з гайморових пазух.

Бувають випадки, коли запалення розвивається тільки в одній пазусі, але в процесі вражає і іншу. Цю форму називають двостороннім гайморитом.

Захворювання може виникнути і з-за сильного удару голови. Крім того причиною може стати чужорідне речовина, тривалий період знаходиться в пазусі, наприклад, матеріал, який використовують для пломбування зубів.

Якщо чужорідне тіло або речовина знаходиться близько до пазусі, то висока ймовірність того, що саме воно спровокувало розвиток захворювання.

Однією з причин є деформації в області носа, наприклад, викривлення носової перегородки, вузькі носові проходи, а також сильне зіткнення середньої носової раковини з латеральною стінкою носа.

В цьому випадку, якщо у людини з’являється гранульома в корені зуба, який розташований у верхній щелепі, то велика ймовірність того, що в майбутньому у нього розвинеться саме хронічна форма хвороби.

Одна з різновидів гаймориту – одонтогенний – розвивається відразу в хронічній формі. Симптоми хронічного одонтогенного гаймориту у дорослих виявляються дуже слабо. Йому характерний млявий перебіг, і людина досить довгий період часу може не помічати хвороби.

Коли запальний процес активізується, то хворому необхідно відвідати не тільки отоларинголога, але і стоматолога.

Види хронічного гаймориту:

• Некротичний. Дуже рідко зустрічається. Характеризується некротичними змінами;
• Гнійний. Характерні густі виділення з носа, жовтувато-коричневого кольору з неприємним запахом;
• Катаральний. Спостерігається лобовий набряк. Також з’являються рясні рідкі виділення з носа;
• Хронічний поліпозний. Провокує зміну стану слизової оболонки, впливає на зростання поліпів;
• Алергічний. З’являються напівпрозорі або серозні виділення з носа;
• Казеозний. Характеризується рясними виділеннями сирного характеру;
• Змішаний. Полипозно-кістозний;
• Одонтогенний. Поява цієї форми захворювання спровоковано запаленням в області щелепи або зубів;
• Риногенних. Запалення починається з носових ходів;
• Хронічний гіперпластичний. Один з найбільш небезпечних, так як протікає у важкій формі і погано піддається лікуванню.

Діагностика

Так як у кожного виду цього захворювання досить різні симптоми, то і лікування хронічного гаймориту повинно починатися саме з визначення його форми. В обов’язковому порядку необхідно відвідати лікаря-отоларинголога.

Спочатку доктор збирає детальний анамнез, у процесі з’ясовуючи всі скарги хворого. Для уточнення попереднього діагнозу проводять рентгенографію носових пазух. Можуть призначити обстеження за допомогою комп’ютерної або магніторезонансної томографії.

Іноді бувають випадки, що призначається і пункція пазух для додаткової діагностики. Пункцію доповнюють промиванням порожнини і вводять антимікробні та протизапальні засоби.

Виділення, взяті в процесі пункції, відправляються отоларингологом на дослідження в лабораторію для того, щоб визначити мікрофлору і її чутливість.

У результаті лікар підбирає оптимальні антибіотики, без яких при хронічному гаймориті не обходиться процес лікування. Тільки провівши всі необхідні дослідження, лікар може призначати медичні препарати і розповідати хворому про процесі лікування.

Симптоми

У дорослих людей всі симптоми поза загострення найчастіше виражені дуже слабо. В основному, страждають цим захворюванням, скаржаться на постійну закладеність носа, зміни тембру голосу, порушення нюху, ниючі болі в області носа. Крім цього відчуття втоми не залишає хворого людини. Поза загострення больові відчуття можуть і зовсім відсутні.

Загострення хронічного гаймориту у хворих найчастіше супроводжується підйомом температури, погіршенням самопочуття, набряком повік, головним болем і припухлістю щік. Якщо нахилити голову, то посилюється витікання гною.

Слизова оболонка дратується, стає напухшей і почервонілий, так як виділення її дратують. Іноді виникають поліпи.

Хворі діти мають виражену набряклість оболонок верхньощелепної пазухи. Крім того у них може порушуватися носове дихання. Якщо такі симптоми з’явилися, то малюка необхідно терміново повісті на обстеження до педіатра.

Це захворювання може стати причиною відмови від служби в армії. У такому разі молода людина являє комісії відповідні медичні документи.

Ускладнення

Зволікання з лікуванням або неправильний діагноз, а також недотримання вказівок лікаря можуть призвести до ускладнень. Наприклад, можуть виникнути внутрішньочерепні патології різної форми: менінгоенцефаліт, серозний, а також гнійний менінгіт, пахименингит, набряк оболонок і риногенних абсцес мозку і т.д.

Ускладнення найчастіше виникають під час сезонних епідемій грипу. У хворих іноді спостерігається ретробульбарний абсцес, періостит верхньої щелепи, остеопериостит очниці, тромбоз вен очниці, набряк клітковини вік і т.п.

Такі наслідки впливають на здоров’я і самопочуття людини досить сильно. Тому, якщо спостерігається загострення хронічної хвороби, отоларинголог повинен негайно прийняти заходи.

Лікування

Якщо гайморит лікують без проколу, то призначають різноманітні медикаментозні препарати. Якщо ж у пацієнта спостерігається сильний біль, то лікар проводить промивання пазух, але без проколу. В процесі призначаються антибіотики, до яких чутливі збудники запалення.

Щоб організм відновлював захисні сили і зміцнився імунітет, можуть виписати курс вітамінів, а також голкорефлексотерапію. Повний курс лікування найчастіше триває від 2 до 6 тижнів.

Якщо захворювання супроводжується підвищенням температури тіла, то призначають жарознижуючі препарати. Лікар може виписати судинозвужувальні засоби, наприклад, нафтизин у вигляді спрею або крапель.

Коли причиною хвороби служить алерген, то його виявляють і виключають. При цьому найчастіше призначаються антигістамінні препарати, а також специфічна терапія – аутовакцини або міні-дози алергенів.

Пацієнти можуть бути прооперовані тільки в тому випадку, якщо спостерігається тяжкий перебіг запального процесу. В такому випадку хворий госпіталізується до стаціонару лікувального закладу.

Крім того хірургічне втручання може знадобитися і для усунення причини хвороби, наприклад, для виправлення носової перегородки або для резекції носових раковин.

Профілактика

Вилікувати хронічний гайморит назавжди набагато складніше, ніж попередити його появу. Насамперед, необхідно вчасно вилікувати гостру форму захворювання, таким чином, уникнувши її переходу в хронічний стан.

Крім того потрібно усувати фактори, які сприяють розвитку патології, наприклад, якщо викривлена носова перегородка, то провести операцію по її вирівнювання.

Варто відзначити, що треба своєчасно лікувати нежить і якщо він затягнувся, негайно звертатися до отоларинголога. Тільки уважно стежачи за своїм здоров’ям можна уникнути такого захворювання, як гайморит в хронічній формі.