Уреаплазмоз

Однією з поширених статевих інфекцій є уреаплазмоз, збудником якого є мікроорганізми – уреаплазми, не мають ДНК і клітинної оболонки. Дане захворювання передається переважно статевим шляхом. Уреаплазми характеризуються дуже маленьким розміром і виявляються у жінок набагато частіше, ніж у чоловіків.

Причини захворювання

Відповідаючи на запитання, як вдається уреаплазмоз, важливо відзначити, що інфікування може відбутися не тільки через генітальний контакт із зараженим партнером. У деяких випадках зараження відбувається і при оральному або анальному сексуальному контакті, а також інфекція може передатися дитині від матері при пологах.

Часто жінки страждають уреаплазмозом в хронічній формі, який протікає на тлі інших запальних захворювань (андексит, кольпіт), також нерідко зустрічається поєднання уреаплазмозу і мікоплазмозу, гонореї, трихомоніазу. Можна виділити особливу групу ризику найбільш піддається зараженню, у неї можуть входити жінки:

• почали вести статеве життя в ранньому віці;
• мають багатьох статевих партнерів;
• мають статеві інфекції або раніше страждали різними гінекологічними захворюваннями;
• належать до вікової групи від 14 до 30 років.

За статистикою уреаплазмоз зустрічається найчастіше у жінок з високою статевою активністю, але не мають постійного статевого партнера. Крім цього, активність уреаплазм може збільшитися під дією деяких антибіотиків, гормональних препаратів, а також при зниженні захисних функцій імунітету. Кожна жінка повинна знати, як віддається уреаплазмоз:

• інфікування може відбутися через навколоплідні води, якщо в них присутні уреаплазми (збудники проникають в організм через шкірні покриви, очі, травну та сечостатеву системи);
• інфекція здатна перейти від матері до дитини в процесі пологів, причому найчастіше заражаються саме дівчинки;
• при сексуальному контакті (вагінальному, оральний або анальний), причому для чоловіків цей шлях є єдиним можливим для зараження;
• уреаплазми можуть поширитися вертикально при наявності висхідного від запалення піхви та шийкового каналу.

Якщо у жінки виявляється уреаплазмоз при вагітності, захворювання не можна залишати без уваги. Хоча слід пам’ятати, що лікарі радять обстежитися на статеві інфекції ще до початку планування вагітності.

Симптоми уреплазмоза у жінок

Інкубаційний період уреаплазмозу становить приблизно один місяць, але все залежить від стану здоров’я кожної окремо взятої пацієнтки. Як тільки уреаплазми проникають в сечовипускальний канал або статеві шляхи, вони можуть не виявляти себе протягом тривалого часу.

В організмі деяких жінок існують особливі фізіологічні бар’єри, які забезпечують стійкість до дії хвороботворних мікроорганізмів. Мікрофлора піхви – це один з найважливіших захисних факторів.

Якщо нормальне порушується співвідношення мікроорганізмів, уреаплазми отримують всі умови для активного розмноження. Уреаплазмоз у жінок може виявлятися такими симптомами:

• деяку кількість прозорих виділень з піхви;
• печіння при сечовипусканні;
• порушення менструального циклу;
• тягнучі болі внизу живота.

Останні дві ознаки зазвичай з’являються, якщо є супутні запальні захворювання (андексит, ендометрит). Однак симптоми уреаплазмоза у деяких випадках можуть і зовсім відсутні.

Вплив уреаплазмозу не протягом вагітності

Звичайно, в ідеалі перед тим, як почати планувати вагітність, кожна жінка повинна обстежитися на наявність тих чи інших статевих інфекцій. Але навіть якщо жінці діагностували уреаплазмоз при вагітності, це не стає показанням до її переривання.

Існує думка, що самі по собі уреаплазми не здатні викликати тих чи інших вад розвитку плоду. Але існує інша небезпека, адже уреплазмоз може спровокувати передчасні пологи і викидень.

Іноді інфекція також стає причиною багатоводдя і фетоплацентарної недостатності, при якій до дитини не надходить достатньо кисню. Так як плід захищається плацентою, то зараження під час вагітності відбувається досить рідко.

Але приблизно в 50% випадків, дитина отримує інфекцію під час проходження по зараженим родових шляхах. У цьому випадку уреаплазми можна виявити в носоглотці або статевих органах немовляти. Крім цього, інфекційне захворювання може спровокувати розвиток ендометриту після пологів.

Щоб уникнути інфікування дитини, а також знизити ризик виникнення ускладнень до мінімуму, уреаплазмоз при вагітності лікують антибактеріальними препаратами на терміні після 22 тижнів.

Діагностика і лікування уреаплазмозу

Для діагностики інфекції жінці призначається ряд аналізів, що включають в себе:

• бактеріологічний посів флори піхви – методика дослідження, що дозволяє виявити точну кількість уреаплазм, що важливо для визначення тактики лікування;
• ПЛР аналіз – дослідження, за допомогою якого виявляється ДНК збудника;
• серологічний метод – аналіз, метою якого є виявлення антитіл до антигенів уреаплазм;
• ІФА (імуноферментний аналіз) – аналіз, що дозволяє виявити антитіла до збудників інфекції.

Якщо аналізи вказують на велику кількість уреаплазм в організмі, лікар призначає лікування. При малій кількості уреаплазм профілактична терапія може призначатися жінкам, які планують вагітність.

Якщо симптоми уреаплазмоза вказують на наявність запалень в органах жіночої статевої сфери, повинно проводитися лікування і виявлених супутніх захворювань. Зазвичай курс лікування включає в себе антибіотики з тетрациклінового ряду, фізіотерапію, инстилляцию, а також дотримання дієти і статевого утримання. Дітям, інфікованим під час пологів, призначається эритромецин, вводити який найкраще внутрішньовенно.

Ефективність терапії визначається за результатами аналізів, які беруться під час лікування, а також через місяць і три місяці після завершення курсу. Лікування уреаплазмоза вважається вдалим при:

• негативних аналізах на уреаплазми (ПЛР діагностика);
• відновлення нормальної флори піхви;
• відсутності клінічних проявів уреаплазмозу.

Ризик зараження уреаплазмозом істотно знижується, якщо жінка має постійного сексуального партнера, а при виникненні випадкових зв’язків охороняється. Не можна забувати і про профілактичні обстеження у гінеколога, проходити які бажано кожен рік.