Нервовий тик у дитини – що робити?

Нервовий тик у дитини, як і у дорослої людини, має схожі симптоми, хоча і різні причини, а, отже, й лікування буде іншим.

Вікіпедія визначає нервовий тик, як швидкі рухи, які здійснюються за помилковою командою головного мозку. У дітей він проявляється у вигляді мимовільного посмикування м’язів обличчя і очей, моргання, здригання всім тілом. Але остаточний діагноз після обстеження може поставити тільки лікар-невролог.

Основний вік, в якому це захворювання може проявитися особливо яскраво, – від двох до десяти років. Особливо кризовими є періоди 3 роки і 7-11 років. Нервовий тик спостерігається у кожної п’ятої дитини у цих вікових межах і частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток.

Найбільше до цього захворювання схильні діти з тонкою душевною організацією, схильні до істерії. Поява тика несе з собою зниження концентрації уваги і пам’яті, непосидючість, нервові розлади, поганий настрій, депресію тощо.

На щастя, у дев’яноста відсотках випадків, якщо проблема виникає в період від 6 до 8 років, то проходить з дорослішанням. Якщо ж тик з’явився у дворічному віці, то, ймовірно, його поява – це симптом більш серйозного захворювання.

Іноді вдається контролювати тик, а також в залежності від часу доби і настрою він може і зовсім минути.

Симптоми дитячого нервового тику

• Моторні – виражаються в мимовільному посмикуванні всім тілом або його частинами, м’язами на обличчі, неконтрольованому морганні;
• Вокальні – виражаються в покашлюванні, хмиканні, повторі свого останнього слова чи жесту, це називається “синдром Турета”.

Причини появи нервового тику у дітей

• Фактор спадковості. Зазвичай до нервового тику схильні малюки, чиї батьки й самі страждали в дитинстві цією недугою. Буває, що проблема проявляється сильніше, ніж у батьків, і виявляється в більш ранньому віці.
• Неспокійна обстановка. Якщо дитина не відчуває себе захищеною у сім’ї або колективі – дитячому садку чи школі, то, цілком можливо, її стан спровокує розвиток тика. Також якщо надмірно тиснуть батьки, висувають завищені вимоги до оцінок і досягнень у спорті та навчанні, організм може відреагувати нервовим тиком обличчя або очей.
• Захворювання або переляк. Якщо є погана спадковість щодо тика, і в родині склалася обстановка нервового напруження, то спровокувати захворювання може яка завгодно стресова ситуація.
• Медичні причини. Деякі захворювання мозку проявляються симптомами у вигляді підморгування і посмикування. Провокує проблему і брак такого мікроелемента, як магній.

Лікування нервових тиків у дитини

Лікування цього захворювання відбувається комплексно обов’язково під наглядом невролога.

А батькам, щоб допомогти малюкові знайти душевну рівновагу, слід дотримуватися певних рекомендацій:

• прислухайтеся до думки сина або доньки, частіше запитуйте, про що думає, цікавтеся справами;
• як не дивно, але діти люблять розміреність і передбачуваність, дуже важливо скласти і дотримуватися певного розпорядку дня: в один час засинати, їсти, гуляти – це заспокоює;
• проведіть міні-розслідування. Що, на вашу думку, викликає нервовий тик на обличчі дитини? І намагайтеся уникати всього, що може його спровокувати;
• часто буває, що саме ситуація провокує розвиток тика, тому якщо в сім’ї неспокійно, варто сходити до сімейного психотерапевта;
• дітям середнього та старшого шкільного віку буде підмогою відвідування групових сеансів психологічної терапії;
• збільште тактильний контакт з дитиною: більше її обіймайте та цілуйте, частіше говоріть про свою любов і про те, як вона вам потрібна;
• проводьте більше часу разом, займайтеся тим, що вам подобається обом, нехай це будуть прогулянки або малювання, катання на велосипедах, – неважливо, головне, одержувати від цього щирі емоції;
• не загострюйте увагу самої дитини на її проблемі;
• варто використовувати методики релаксу, такі як масаж, ароматерапія, заспокійливі чаї, ванни з ароматичними добавками, фізіотерапевтичні процедури.

Однак бувають випадки, і до цього також потрібно бути морально готовим, що звичайні способи не допомагають, доведеться вдатися до медикаментозного лікування. Організуйте кваліфіковане обстеження, зверніться до хороших лікарів.

У такому разі не варто панікувати, треба вірити в краще і пам’ятати, що ваш нервовий стан цілком може зіграти поганий жарт і передатися дитині. Тому, як казав Карлсон, спокій, тільки спокій,- вам усе вдасться.