Головне передлежання: його роль в процесі пологів

Майже кожна вагітна жінка намагається якомога більше дізнатися про свій особливий стан. Дуже часто, при проходженні УЗД, можна почути про такий параметр, як головне передлежання дитини в утробі.

Тож це таке – головне передлежання плоду? Чи нормальне це явище, чи воно потребує коригування? Деталі, звичайно ж, краще дізнатися у лікаря. Не варто соромитися питати про те, що турбує.

Що це значить і на що впливає головне передлежання плоду?

По-перше, це найпоширеніше положення малюка в матці. По-друге, це найбільш бажане явище для природних пологів. Під терміном розуміють розташування голови дитини у вході в малий таз матері.

У переважній більшості випадків малюк розташований у матці вниз головою. Лише в 3-4% ситуацій виникає тазове передлежання, яке найчастіше є протипоказанням до пологів природним шляхом.

Лікарі розрізняють декілька варіантів ситуацій, коли положення плоду поздовжнє, а передлежання – головне. Вони впливають на визначення тактики родів і профілактику ускладнень при пологах.

Види передлежання

Серед акушерів і гінекологів прийнято розділяти це явище на такі варіанти:

• Потиличний – найоптимальніший варіант. Коли дитина народжується, то родовими шляхами першою проходить зігнута шийка і першою з’являється потилиця. Такий механізм пологів спостерігається в більшості випадків. Варто зазначити, що це положення голівки дозволяє жінці уникнути розривів, а дитині – травм;
• Лицьове. Характеризується максимальним розгинанням голівки малюка. Народжується потилицею назад. Проте часто через обставини, що склалися, застосовується кесарів розтин, але бувають і виключення, коли природні пологи теж вітаються;
• Лобне – досить рідкісне. У такій ситуації провідною точкою в родовому каналі є саме чоло дитини. Цей варіант припускає тільки операцію кесаревого розтину, а природне народження виключено;
• Передньо-головне, або передньо-тіменне. Провідною точкою при вигнанні буде велике тім’ячко. Пологи в такому випадку можуть бути як консервативними, так і оперативними, однак при природному розродженні високий ризик травматизму дитини. Обов’язковим профілактичним заходом при передньо-головному розташуванні є профілактика гіпоксії плоду (брак кисню).

Крім того, положення дитини можливо ще в двох позиціях. Перша позначає те, що спинка малюка повернена до лівої стінки матки. Це явище зустрічається дуже часто. Друга позиція – протилежна – крихітка спинкою повернута до правої маткової стінки.

Однак не у всіх випадках спинка малюка звернена до якогось із боків. Найчастіше вона звернена вперед або назад. Таким чином і розрізняють позиції: передній вид – спинка вперед, задній – відповідно назад.

Несприятливі ситуації можуть бути викликані такими причинами:

• Вузький таз;
• Аномальна форма матки;
• Багатоводдя;
• Спадковість;
• Міома матки;
• Передлежання плаценти.

Низьке передлежання голівки плоду в матці

Про таке явище майбутня мати часто дізнається на 20-36 тижні вагітності. Варто зазначити, що в нормі плід повинен опуститися на 38 тижні. Низьке положення голівки може стати причиною передчасних пологів, тому лікарі в такій ситуації повинні уважніше стежити за станом жінки, а вона, в свою чергу, зобов’язана виконувати приписи лікаря і максимально обережно здійснювати якісь дії.

Зазвичай процес пологів при таких обставинах проходить цілком вдало. Ні дитина, ні мама не отримують негативних наслідків.

Що фахівці рекомендують жінкам у такій ситуації:

• Носити спеціальний допологовий бандаж;
• Відмовитися від фізичних навантажень;
• Не бігати;
• Більше відпочивати.

Діагностика передлежання

Вже на 28 тижні вагітності ваш гінеколог зможе повідати про передлежання малюка після проведення планового огляду. Щоб визначити цей параметр, використовують зовнішнє акушерське дослідження.

Підтвердити або спростувати діагноз можна за допомогою ультразвукового дослідження. Проведення УЗД допоможе встановити вид передлежання вже на 22 тижні. Але варто враховувати, що до пологів ситуація може ще кілька разів змінюватися. Зазвичай на 32 тижні дитина кілька разів змінює свою позу, бо матка дозволяє активно рухатися, адже в ній ще досить багато місця.

Розташування малюка жінка може визначити самостійно. Необхідно прийняти положення лежачи на спині, зігнути ноги в колінах і покласти руку на нижню частину живота.

Біомеханізм пологів у етапах при головному передлежанні:

• Нормою є роди з переднім потиличним головним поздовжнім розташуванням. Вони ж і найбільш сприятливі. Спочатку з’являється голівка. Виходячи з малого тазу вона згинається;
• Підборіддя в цей час сильно притискається до грудної клітки;
• При входженні в родові канали точкою дотику є мале тім’ячко;
• Проходячи, голова повертається всередині, і обличчя повертається до крижів, а потилиця – до лонного зчленування;
• Коли голівка вийде на світ, вона розігнеться;
• Потім відбувається поворот плечового пояса і одночасно голови, що знаходиться зовні. У підсумку обличчя малюка повертається до стегна матері;
• Після виходу плічок настає черга інших частин тіла.

Якщо ж пологи проходять із заднім видом потиличного передлежання, то нерідко біомеханізм процесу супроводжується певними труднощами. Приміром, голова розвертається обличчям до лонного зчленування, а потилиця – до крижів, тому просування дитини по родових каналах затягується.

В результаті може виникнути ослаблення родової діяльності, яке небезпечне своїми ускладненнями. У такій ситуації лікарі проводять штучну стимуляцію. При розвитку асфіксії (задухи) накладають акушерські щипці.

Природне народження, коли передлежання головне лицьове, можливе в таких випадках:

• Плід невеликий (до 3,5 кг);
• Нормальний розмір тазу;
• Підборіддя дитини повернене вперед;
• Активна пологова діяльність.

У такому випадку лікарі займають вичікувальну позицію. Строго контролюється як динаміка пологової діяльності, так і стан породіллі. За серцебиттям малюка спостерігають за допомогою кардіотокографії та фонокардіографії. Якщо лицьове передлежання супроводжується повернутим назад підборіддям, то значить необхідне хірургічне втручання.

Досить рідкісним явищем є самостійне народження з лобовим положенням. Воно може бути ускладнене: розривом матки і промежини; виникненням піхвово-міхурових свищів; загибеллю плоду. До вставляння голівки в малий таз акушер-гінеколог здатний повернути плід, але якщо це неможливо, то малюк може народитися тільки в результаті кесаревого розтину.

Передньо-головне передлежання також вимагає вичікування. Якщо виникають якісь ускладнення, загрозливі для здоров’я матері або дитини, то виконують кесарів розтин.

Профілактика ускладнень при головному передлежанні дитини в матці

Якщо у жінки на 30 тижні вагітності діагностували головне передлежання плоду в патологічному варіанті, то вона повинна бути заздалегідь госпіталізована в медустанову. Такі заходи необхідні лікарям для визначення тактики пологів.

Якщо малюк розташований неправильно, то найсприятливішим варіантом є операція кесаревого розтину. В деяких випадках можливі і природні пологи, однак у такому положенні вони є досить ризиковими.

Коли голівка малюка повернена до малого тазу матері, то це є найсприятливішим параметром для успішного розродження, але не завжди поздовжнє головне передлежання безпечне для матері і дитини. Лицьове, лобне і передньо-головне – додаткові фактори ризику. Вони загрожують не тільки ускладненнями, а й загибеллю плоду.

Якщо лікарі діагностують одне з перерахованих вище явищ, рекомендується проводити кесарів розтин, адже завдяки йому дитина з’явиться на світло живою і неушкодженою.