Коли у родині з’являється немовля, всі мешканці вважають своїм обов’язком по десять раз на день підходити до колиски і перевіряти чи все в порядку. Як маля спить? Як лежить? Як дихає? Чи не захворіла дитина – ось головна проблема батьків.

Тому якщо раптом малюк через два-три тижні після народження хрюкає носом, але соплів не має, багато батьків починають панікувати. Чому це відбувається і що треба робити у такому випадку?

Тривожні симптоми

Перш ніж дзвонити лікарю, а тим більше викликати його додому, слід поспостерігати за дитиною і точно встановити, що ж такого атипового у її поведінці.

Щоб точно встановити, чому вона почала хрюкати носиком, слід звернути увагу на її поведінку та інші можливі ознаки нездужання.

Якщо малюк веселий і бадьорий, добре їсть і спить, а дивні звуки видає лише час від часу, приводу для занепокоєння немає. Проконсультуватися можна з лікарем для заспокоєння.

Приводом для негайного візиту до лікаря є:

  • поява рясних виділень із носа, особливо якщо вони з домішкою гною чи крові;
  • відмова від їжі, порушення сну;
  • підвищення температури тіла;
  • будь-які інші нетипові симптоми – пронос або блювота, порушення пульсу і дихання тощо.

Такі явища можуть бути і не пов’язані з похрюкуванням чи сопінням носом, але краще відвідати лікаря і позбутися підозр та тривоги.

Можливі причини симптому

Чому ж за всіма ознаками здорова новонароджена дитина, у якої немає сліз, раптом хрюкає? Причини можуть бути безневинними і не вимагати занепокоєння.

Але іноді це дійсно тривожний симптом, ігнорувати який небезпечно:

  1. Скупчення кірочок у носових проходах. Щоденний туалет новонародженого, починаючи з першого тижня і до 8-10 місяців, складається із декількох заходів, один з яких – розмочування за допомогою дитячої олії або фізіологічного розчину кірочок у носі та їх видалення ватною паличкою. Робити це можна вранці, після вмивання, або ввечері, після купання. Якщо мама забуває про це або виконує поспіхом чи недобросовісно, кірки накопичуватимуться і заважатимуть проходженню повітря через ніздрі. Звідси і виникає дивний звук, схожий на хрюкання. У даному випадку погано не це, а те, що новонароджений не отримує у достатній кількості кисень.
  2. Дуже курне, сухе або гаряче повітря у приміщенні, в якому перебуває дитина. Якщо новонароджений хрюкає носом взимку, швидше за все, проблема у сухому, перегрітому батареями повітрі. Слід частіше провітрювати дитячу, навіть якщо на вулиці мороз, і неодмінно гуляти з малюком. Щоб підвищити вологість у приміщенні, можна використовувати спеціальний пристрій, ємності з водою або вологий текстиль, який розвішують на батареях.
  3. Вроджені аномалії. Дуже часто дитина хрюкає носом без соплів через вроджене викривлення носової перегородки. Зазвичай такий дефект лікарі можуть помітити вже на УЗД під час вагітності та повідомити про це батьків. Не завжди потрібна операція, щоб усунути це. Потрібно просто спостерігати за розвитком малюка, з віком будова черепа змінюється і якщо ніякого дискомфорту викривлена перегородка не заподіюватиме, виправляти дефект хірургічним шляхом не обов’язково.
  4. Травми. Навіть новонароджена дитина легко може сама собі завдавати травми іграшками, власними ручками або ніжками. Іноді травму завдає мама при необережному купанні або чищенні носика паличкою. У будь-якому випадку розвивається набряк слизової, який частково перекриває носовий хід. Саме він і викликає незвичайний звук.
  5. Сторонні тіла у носових проходах. Теж поширена причина, з якої дитина похрюкує, в той час як ніякого нежитю у неї нема. З цікавості маленькі діти можуть засовувати в носик і вушка все, що попадеться під руку. Варто тільки батькам відвернутися – і горошинка, бусинка, шматочок іграшки тощо вже у носі. Предмет зазвичай застряє у вузькому проході, заважає нормальному диханню і стає причиною незрозумілих звуків під час неспання або сну.
  6. Інфекції вірусного або бактеріального характеру. Існує стереотип, що застуда обов’язково починається з нежитю і кашлю. Але це зовсім не обов’язково, тим більше якщо захворювання викликане вірусами. Слизова носа може набрякати, що і стає причиною похрюкування. Але виділення при цьому відсутні.
  7. Аденоїди. У новонародженого від тижня й до 10 місяців, звичайно, розростань лімфоїдної тканини бути не може. А ось у однорічної дитини – цілком. Носове дихання при цьому порушене, дитина хропе уві сні, гугнявить, може погано чути, якщо розростання торкнулися слухових проходів. Також малюки з аденоїдами схильні до частих застуд, які складно піддаються лікуванню, як правило, у них слабкий імунітет, і вони дещо відстають у розвитку від однолітків.

Ось і всі основні причини, по яких іноді або навіть дуже часто батьки можуть почути похрюкуючі звуки від свого малюка. Тепер варто поговорити про те, як правильно себе вести і що робити.

Як вирішити проблему

Перш за все потрібно обов’язково відвідати дитячого лікаря, якою б не була передбачувана причина.

Викликати лікаря додому терміново потрібно, якщо, крім похрюкування, проявляються такі симптоми:

  • кашель;
  • шкірні висипання;
  • підвищення температури тіла;
  • розлади травної системи.

У цьому випадку мова може йти про бактеріальну або вірусну інфекцію, і виводити дитину на вулицю небезпечно.

Лікар огляне малюка і скаже, чи є потреба у відвідуванні травматолога або отоларинголога. Якщо у носику застряг чужорідний предмет, витягнути його самостійно намагатися не варто, це вкрай небезпечно. Усі маніпуляції з витягання чужорідного тіла слід довірити фахівцеві.

Якщо проблема у недостатньому догляді або пересушеному повітрі в приміщенні, то питання вирішується дуже швидко і просто:

  • потрібно ретельніше і частіше видаляти скоринки з носика малюка;
  • слід регулярно провітрювати дитячу кімнату, робити вологе прибирання, зволожувати носові ходи дитини солоною водою або фізіологічним розчином.

При травмах носа або голови у будь-якому випадку слід звертатися до травматолога, швидше за все, доведеться робити рентген, комп’ютерну томографію або УЗД, щоб переконатися, що серйозних ушкоджень немає. Боятися цих процедур не потрібно, навіть якщо немовляті всього кілька тижнів. Краще якомога раніше виявити проблему, навіть якщо вона дуже серйозна, і знайти спосіб її усунення, ніж відвертатися від реальності і погіршувати стан дитини з кожним днем.

Вроджене викривлення носової перегородки, як вже було сказано, лікується тільки хірургічним шляхом, але це зовсім не обов’язково. Якщо носове дихання не буде порушуватися і візуально ніяких дефектів на обличчі малюка помітно не буде, поки що чіпати її не обов’язково. У старшому віці лікарі все ж рекомендують зробити операцію, оскільки аномалія такого роду може стати причиною розростання аденоїдів, розвитку гаймориту та інших неприємних патологій.

Лікувати інфекції самостійно у новонароджених не можна. Нехай сусіди кажуть, що це всього-навсього банальний нежить, який сам пройде, проте ставити діагноз і робити всі призначення може тільки лікар. Його обов’язково потрібно повідомити про стан дитини.

Слід пам’ятати, що, наприклад, ротовірусна інфекція теж часто починається із нежитю та закладеності носа, а в результаті може призвести до палати інтенсивної терапії за лічені години.

Якщо ж у малюка виявлені аденоїди, зневірятися не варто. Отоларингологи сьогодні намагаються спочатку усунути патологію консервативними методами і тільки у крайніх випадках, при повній відсутності носового дихання, рецидивуючих ГРЗ або ГРВІ, серйозних ускладненнях призначають хірургічне втручання.

Аденоїди є тільки у маленьких дітей. Після 10 років вони починають атрофуватися і по мірі зміцнення імунної системи до 15-17 років зникають повністю. У дорослих аденоїдів немає. Тому при бажанні і терпінні батьків, готових забезпечити постійний якісний профілактичний догляд за дитиною, операція зовсім не обов’язкова.