Симптоми сказу у кішок

Якщо Ви виявили, що ваша кішка стала поводити себе незвичайним чином, то треба відразу ж виключити можливість сказу. Для цього слід знати симптоми такого небезпечного захворювання у кішок. Крім того, ця хвороба заразна, і тварина може поділитися вірусом зі своїми господарями та їх дітьми. Як же розпізнати страшний недуг?

Небезпечно для всіх: сказ

Хоча в наші дні сказ зустрічається не так часто, все ж кожного року фіксується кілька випадків захворювань, у тому числі домашніх вихованців. Кішки є джерелом зараження сказом у 10 % випадків. Підхопити вірусний антропооноз (це наукова назва хвороби) кіт може при поїданні гризунів, при зустрічі з зараженою твариною.

Сказ – смертельно небезпечна і невиліковна (для котів) хвороба. До збуднику її вірусу сприйнятливі всі теплокровні, включаючи людину. Зазвичай справа закінчується летальним результатом. Якщо хворий кіт вкусить, подряпає свого господаря або навіть якщо слина тварини потрапить на шкіру людини, то їй доведеться проходити лікування у лікарні. Воно полягає у тому, що потерпілому роблять одноразовий укол вакцини.

Особливо небезпечно, якщо мішенню для укусу стають руки або голова, так як вірус дуже швидко досягає головного мозку. Якщо не звернутися до лікаря протягом 4 діб, то шанси на виживання складатимуть 50 на 50 %. Якщо ж потерпілий почне проходити курс вакцинації на 20 добу, то прогноз однозначно негативний – 100 %, що він помре. При своєчасному зверненні за медичною допомогою і правильному лікуванні негативних наслідків вдається уникнути в 96 % випадків. Але як тільки у людини з’являються перші симптоми сказу, він вже стає невиліковним, і єдине, що зможуть зробити лікарі, – за допомогою ліків полегшити страждання хворого і набагато продовжити його життя.

Як дізнатися, що кіт заразився вірусом сказу?

Так як більшість власників домашніх вихованців вважають їх членами своєї сім’ї і контактують з ними дуже щільно (сплять в одному ліжку, гладять і цілують), кожному з них слід обов’язково знати перші симптоми сказу у кішок. Як же визначити, що трапилася біда? Треба поспостерігати за своїм котиком і провести невеликий тест.

Ось явні ознаки сказу:

• періоди агресії у тварини змінюються повною апатією і відмовою від їжі. Спокійний і добрий кіт раптом починає кусатися і дряпатися;
• в його поведінці виявляється ще одна дивина: вихованець починає заковтувати деякі неїстівні предмети, тріски, шматки ганчірки, камінчики, а улюблена їжа викликає в нього роздратування і відразу;
• тварина неадекватно реагує на гучні звуки і яскраве світло. Все це викликає у неї різкі напади агресивності;
• кіт може стати надмірно ласкавим, буквально облизує свого господаря і демонструє йому сильну любов, а потім накидається і кусає його;
• при сказі у тварини іноді буває косоокість і каламутні розширені зіниці;
• частішає дихання;
• розлад калу (кривавий пронос), блювання. Якщо до цього у кота було все в порядку з травленням, то це вкрай тривожна ознака.

Щоб точно переконатися в страшних здогадах, можна провести дуже простий тест, для якого потрібна тільки вода. Запропонуйте її своєму вихованцеві. Якщо в його організмі завівся вірус сказу, то у нього виникне спазм глотки. Пити кішечка не зможе – вона буде тільки кашляти і пускати слину. При цьому у неї буде висунутий язик, а горло почне рухатися так, як ніби вона намагається щось проковтнути або виплюнути.

Слід зауважити, що симптоми сказу у кішок на ранніх термінах можуть взагалі бути відсутніми, адже прихований період хвороби триває від декількох днів до декількох місяців. Його тривалість залежить від віку тварини. Безсимптомний період у дорослих особин іноді займає від 3 до 6 тижнів, а у кошенят – 5-7 днів. Увага: кіт стає джерелом розповсюдження вірусу ще до того, як у нього будуть виявлені симптоми хвороби!

Багатолика хвороба: форми сказу та характерні симптоми

На жаль, симптоми сказу у кішок можуть значно відрізнятися від вказаних вище ознак, що здатне ввести господаря в оману. Клінічна картина залежить від форми захворювання. Ось які прояви виникають при різних типах.

• Буйна (вона зустрічається у котів найчастіше). У перебігу хвороби чітко виділяється три стадії:

1. Дебют хвороби (продромальна фаза). Характеризується незначними змінами в поведінці вихованця. Кіт лащиться до хазяїна, усіма способами домагається його уваги, починає тертися об його руки і обличчя, лиже відкриті ділянки тіла. Потім він намагається уникати уваги і ховається в темних кутках квартири, багато спить. Потім настає період крайнього збудження. Тварина зовсім не цікавиться своїм кормом, але гризе підлогу, килими. Після цього у неї починається слинотеча, може відкритися блювота і пронос. Цей етап триває від 2 до 4 днів.

2. Маніакальна стадія. Ознаки хвороби стають яскраво вираженими. Слина з рота тече так рясно, що призводить до намокання вовни на шиї та голові. Кіт починає виглядати вкрай неохайно: у нього розпатлана, брудна шерсть, нижня щелепа відвисає вниз. Виявляються ознаки світлобоязні і водобоязні. Тварина зовсім перестає пити і приймати їжу. Вона поводить себе вкрай агресивно, нападає на всіх, навіть на улюбленого господаря, причому намагається вчепитися йому в обличчя. Заспокоїти, задобрити або налякати її не виходить. Поступово розвивається параліч кінцівок і гортані, очі починають косити. Кіт може втекти з дому і нападає на кожну першу-ліпшу людину або тварину. Стадія агресії триває від 2 до 5 діб.

3. Депресивна. Так як тіло тварини практично повністю паралізовано, кіт не може підніматися на лапи і рухатися, весь час лежить. Часом у нього виникають судоми. Через кілька днів настає смерть.

• Паралітична. Симптоми сказу стрімко наростають. Тварина проживе не довше 5 діб. Кіт починає уникати людей, сидить у темному місці, не їсть і не п’є. У нього дуже швидко віднімається нижня щелепа, задні лапи, тулуб, передні кінцівки. Агресії кіт не проявляє, на господарів не звертає ніякої уваги.
• Атипова. Це рідкісна форма хвороби, і розпізнати її складніше за усе, так як її прояви схожі на інші захворювання, що зустрічаються у домашніх кішок. Зараження сказом у цьому випадку проявляється так: кіт стає млявим і сонливим, не грає, неохоче їсть, іноді його нудить. У нього з’являються рідкі випорожнення або запори. Починають судорожно тремтіти різні частини тіла. У такій формі сказ іноді протікає кілька місяців. Причому періодично вихованцеві стає краще: діарея припиняється, відновлюється апетит, кіт набирає вагу. Може скластися враження, що він одужує, але через якийсь час знову погіршується стан.

Якщо зараженню піддалося кошеня, то симптоматика буде такою ж, як і у дорослої тварини, але руйнівна дія вірусу виявиться набагато швидше. Малюк проживе не довше тижня.

Що робити, якщо у домашнього кота виявлені ознаки сказу?

Як вже говорилося, сказ – невиліковне захворювання. Ніякі вакцини і ліки не допоможуть врятувати кота. Нічого не поробиш, але бідна тварина загине. Навіть якщо відвезти котика до лікаря, його присплять, а потім спалять.

Якщо у кішки з’явилися будь-які ознаки, які схожі на симптоми сказу, то треба робити так: закрити її в окремому приміщенні (при цьому не брати до рук), не підпускати до неї нікого з домочадців; зателефонувати у ветклініку і повідомити про підозрілі симптоми. Якщо ж слина кота потрапила на шкіру людини або тварина встигла її вкусити або подряпати, то слід якомога швидше промити місце травми (контакту) великою кількістю проточної води (гарячої) з господарським милом.

Коли кота доставлять у ветлікарню, його закриють в окрему клітку і будуть за ним спостерігати. Для підтвердження діагнозу лікар вдасться до лабораторних досліджень, які допоможуть точно визначити збудника. Але їх проводять вже після загибелі тварини.

Усе залежить від господаря: як уникнути небезпечного вірусу?

Сказ чекає Вашого вихованця на кожному кроці, але тільки в тому випадку, якщо Ви не зробите йому щеплення. Це єдиний засіб захисту тварини (а значить, себе і своєї сім’ї) від страшної недуги. Вакцина не заразить кота, так як у ній міститься мертвий вірус. Це стовідсоткова гарантія від зараження. Перше щеплення слід зробити кошеняті у 3 місяці, а потім проводити такі процедури щорічно.

Крім того, треба вести нещадну боротьбу з пацюками та мишами і не допускати їх появи в підвалах, на присадибних територіях і в сараях, тому що це носії вірусу.

Симптоми сказу у кішок краще запам’ятати всім – і дорослим, і дітям, так як для людини існує небезпека зараження не тільки від своєї, але і від бродячої тварини. Навіть якщо домашній улюбленець прищеплений за всіма правилами, це не гарантує, що зустрічі з вірусом не відбудеться. Багато жалісливих людей, побачивши на вулиці хвору бездомну тварину, беруть її додому або везуть до ветклініки, а діти люблять гладити вуличних мурчиків. Усе це фактори ризику, тому треба вміти оцінювати ступінь небезпеки, щоб її уникнути.