Нервовий тик у дитини: симптоми і лікування

Молодих батьків нерідко турбує те, що абсолютно здоровий малюк раптом починає занадто часто моргати, шмигати носом або постійно облизувати губи. І не даремно, адже така поведінка може вказувати на нервовий тик у дитини. Симптоми і лікування цього розладу повинні бути знайомі кожному, хто піклується про здоров’я своїх дітей.

Чи небезпечний тик?

Нервові тики, суть яких полягає у постійному сіпанні повік, щічок, плечей і т. п., – це для молодшого покоління досить поширений неврологічне розлад. Виникають раптово і, багаторазово повторюючись, доставляють дитині відчутний дискомфорт.

Головна особливість цих рефлекторних рухів полягає у неможливості їх контролювати, навіть докладаючи зусилля. І коли батьки намагаються змусити дитину зупинити тик, той починає проявлятися з ще більшою силою.

За статистикою, подібним розладом страждає близько 30 відсотків дітей різного віку, але найчастіше він виникає у тих, хто переживає період адаптації. Похід в садок або школу, переїзд, сильний переляк – всі ці стреси нерідко провокують нав’язливі рухи у дітей.

Часто дитячі тики проходять безслідно і більше ніколи не турбують дитину. Однак трапляється й так, що розлад може прийняти хронічну форму і стати причиною сильних емоційних переживань. Ось чому, ледь помітивши у малюка такі посмикування, краще всього відразу ж відправитися на консультацію до фахівця.

Симптоми

Як же визначити, чи дійсно у дитини нервовий тик, і вчасно почати лікування? Симптоми цього розладу можуть мати абсолютно різний характер.

Фахівці виділяють два види прояву нав’язливих рухів у дітей:

• моторні. До цієї групи відносяться ритмічні посмикування різними частинами обличчя або тіла, підведення однієї або обох брів, одного плеча, часте здригання, моргання або тремтіння губи;
• вокальні. Такого роду ознакам проблемии слід вважати часте шмигання носом, мимовільне посопування, хмикання або інші звуки, які постійно повторюються.

Вокальні та моторні ознаки починають посилюватися, коли малюк чимось схвильований, ніяковіє або відчуває підвищену увагу з боку оточуючих. Тимчасові тики, які згодом проходять безслідно, тривають недовго і проходять, як тільки дитина заспокоюється. Ознаки серйозного розладу виглядають інакше: напади стають занадто частими і тривалими, іноді без причини, нерідко проявляючись навіть під час сну.

Причини появи

Найчастіше тільки фахівець може розібратися, що саме спровокувало у дитини тремтіння губи, посмикування головою або нервовий тик ока. Причини і лікування нав’язливих рухів можуть бути різними.

Вважається, що появу хвороби викликають:

• психологічні фактори. До цієї групи можна віднести сильне емоційне потрясіння, суворість у вихованні або брак уваги, сварку з батьками, зміну обстановки, переляк або несприятливу атмосферу в сім’ї;
• фізіологічні фактори. Сильна перевтома, викликана недосипанням, високими навантаженнями або тривалим перебуванням біля комп’ютера, неповноцінне (недолік магнію і кальцію) або неправильне харчування (вживання енергетиків, кави тощо);
• спадкові чинники. Схильність до нервових тиків може передаватися і з генами. Якщо хоча б в одного з батьків коли-небудь спостерігалися подібні розлади, ймовірність прояви захворювання у дитини дуже висока.

Трапляється і так, що виникнення нав’язливих рухів у малюка буває спровоковано серйозними травмами або хворобами. Найчастіше нервові тики стають наслідком таких стресів для організму, як:

• інфекційно-запальні захворювання – енцефаліт, стрептокок, цитомегаловірус, вірус герпесу тощо;
• хімічні отруєння – вплив чадного газу, опіатів, сильнодіючих препаратів;
• вроджені або спадкові захворювання – торсіонна дистонія, хорея Гентінгтона і інші хвороби нервової системи;
• черепно-мозкові травми і пухлини.

Якою б не була природа появи нервових тиків, важливо вчасно допомогти малюкові впоратися з неприємними симптомами, негайно звернувшись до фахівця.

Можливе лікування

Схема лікування нав’язливих рухів залежить виключно від причини їх появи.

Найчастіше терапія включає в себе декілька етапів:

• психологічна допомога. Батькам рекомендується приділяти дитині більше уваги, частіше розмовляти з нею на хвилюючі її теми, заспокоювати і підбадьорювати, більше піклуватися і виявляти свою любов до дитини;
• заспокійливі процедури. Лікуючий лікар може призначити дитині відвари і настої лікарських трав (меліси, м’яти або валеріани), розслабляючий масаж або регулярні ванни з додаванням ефірних олій;
• корекція меню. В раціон в обов’язковому порядку включаються продукти, багаті кальцієм, вітамінами групи В і магнієм (бобові, каші з гречки і вівсянки, свіжі ягоди, горіхи тощо);
• профілактичні заходи. Велику роль в лікуванні нервових тиків відіграє і зміна способу життя малюка. Інтелектуальні навантаження надзвичайно важливо чергувати з фізичними – водити малюка в басейн або в спортивні секції, які він вибере сам. Крім того, потрібно ретельно стежити за режимом, вчасно укладаючи його спати.

Більшість фахівців дотримується думки, що, якщо нормалізувати режим дня і харчування малюка, а також забезпечити йому необхідне для його віку фізичне навантаження, це допоможе перемогти нервовий тик у дитини. Євген Олегович Комаровський, у свою чергу, нагадує, що дитячі неврози і напади, що супроводжуються тиками, – це все-таки розлад психогенного характеру. І з цієї причини вкрай небажано застосовувати для його усунення лікарські препарати.

Головним завданням батьків дитини, що страждає тиками, є виявлення і усунення істинної проблеми шляхом проведення довірчих бесід. Адже, тільки розібравшись з причиною, можна допомогти синові або дочці благополучно позбутися нав’язливих рухів, які стають причиною чималого дискомфорту.