Клематис (Clematis), багаторічна рослина, яка відноситься до сімейства – жовтецевих. У перекладі з грецької klema – в’юнка рослина. В народі ця рослина отримала різні прізвиська: «дідусеві кучері», «бородавник», «ломиніс».

Клематис являє собою красиву кучеряву рослину з дрібним яскраво-зеленим листям і різного забарвлення квітами. Підвидів клематису безліч, вони розрізняються кольором, розміром, формою квітки і самого куща. Забарвлення клематису настільки різноманітне, що змушує милуватися від такої різноманітності. У квітки можна зустріти яскраве і екзотичне цвітіння, або ж навпаки, ніжне та зворушливе. У природі цю рослину можна зустріти в різних континентах на каменях, в горах, лісах, степах і навіть на березі річок.

Особливості клематиса

У магазинах є безліч видів клематисів, і різниця полягає не тільки в різноманітності квітів, але і в змісті і особливостях рослини. Клематис має кореневу систему, яка поділяється на два види: стрижнева і мичкувата.

Таким чином, рослини зі стрижневою кореневою системою дуже погано переносять пересадку, тому варто відразу підшукати для даного виду постійне місце проживання. До таких видів можна віднести: С. tangutica (тангутський), С. serratifolia (пильчатолистний). Існують трав’янисті багаторічники, напівчагарники, чагарники і ліани-листолази.

До перших належать С. mandshurica (маньчжурський), С. recta (прямий), С. texensis (техаський) , вони мають пагони, які відмирають до кінця вегетації. У напівчагарників С. heracleifolia (борщовиколистний), С. integrifolia (цільнолистний), є здерев’яніла нижня частина, яка зберігається на кілька років і верхні пагони, які відмирають.

У чагарників С. fruticosa f. lobata (чагарниковий ф. лопатевий) є здерев’янілі пагони, які переносять зимівлю. Більшість видів належать до останньої групи: С. tangutica (тангутський), С. vitalba (виноградолистий), С. viticella (фіолетовий). Вони мають черешки, за допомогою яких піднімаються по опорах.

Навесні, із сплячих бруньок прокидаються молоді пагони, у трав’янистих видів округлі, у дерев’янистих шестигранні червонувато-коричневого забарвлення. При закінченні росту пагонів на рослині з’являються суцвіття. Є ранні клематиси, які цвітуть через 2 місяці після пробудження, і пізні, які цвітуть у кінці літа. Короткочасне зниження температури до -7 градусів рослині не страшні, в сплячку клематис йде після встановлення стійких заморозків.

Догляд за клематисом

Рослина клематис досить світлолюбна, тому любить перебувати на сонячній стороні ділянки.

Полив варто здійснювати не частий, але досить рясний, і намагатися не потрапляти в центр куща. У весняний час кущ клематису добре поливати розчином вапна з розрахунку 200 грам на 10 літрів. У літній бажано обприскувати рослину сечовиною і поливати органічними і мінеральними добривами, чергуючи. Удобрювати клематис варто близько 4 разів за сезон.

Ранньою весною і восени молоду рослину слід поливати перепрілим гноєм у суміші з фосфорними і калійними добривами. Таку підгодівлю слід робити раз в 2 тижні.

Грунт біля основи куща варто обкладати торфом або перегноєм, попередньо розпушивши землю.

Навесні, до того, як утворилися нові пагони, клематис необхідно встановити на опору, по якій будуть плестися нові пагони.

Цвітіння клематису

При дотриманні певних правил клематис буде радувати Вас рясним і тривалим цвітінням. Як кажуть фахівці – головне варто пам’ятати, що цвітіння безпосередньо залежить від кількості молодих пагонів рослини.

Тому часто погане цвітіння обумовлюється неправильним обрізанням куща. В ідеалі на кущі повинно залишатися 10-15 молодих пагонів. Рясне цвітіння у рослини починається на третій рік життя, тоді утворюється достатня кількість молодих пагонів за сезон.

Також при виборі рослини варто враховувати особливості саме Вашого регіону і вибирати сорти більш адаптовані до нього.

Під час цвітіння клематис варто удобрювати і підгодовувати, на початку цвітіння розчином гною, а через два тижні мінеральним комплексом.

Причиною відсутності цвітіння може стати поява в ґрунті паразитів, нематодозів. Про це може сказати кулясте потовщення на кореневій системі. У цьому випадку рослину слід викопати і знищити, разом з ділянкою землі, в якій вона росла.