Магазинне м’ясо рік від року все сильніше викликає сумніви у своїй якості: навіть якщо зовні воно виглядає дуже привабливо і позбавлене неприємного запаху, немає ніякої гарантії, що тут не обійшлося без хімічних препаратів.
Особливо грішать цим заводчики птахів, і якщо з індичкою все просто – вона гине від ін’єкції антибіотика, то з курками виявити наявність чи присутність шкідливих речовин складно. Тому люди, які мають приватний будинок, нерідко замислюються про самостійне розведення бройлерів. Як це зробити правильно, чи є сенс у таких діях?
Для більшості людей особливої різниці між бройлером і звичайною куркою/півнем немає – птиця та й птиця. Однак для фермерів, а також для кухарів відмінності є і досить істотні. У першу чергу вони стосуються особливостей вирощування.
Бройлери споживають менше зерна (та іншого корму), але при цьому добре розвиваються, внаслідок чого витрати на отримання дієтичного м’яса, стають нижчими, ніж були б у ситуації зі звичайними курками.
Мало який бройлер доживає до року: забою піддають ще дуже молодих курей, внаслідок чого на прилавок потрапляє ніжне, м’яке м’ясо. Однак, вирощувати їх можна і для яєць – в такому разі бройлер проживе кілька весен, перш ніж буде убитий. Причому, за характеристиками яйця бройлерів від звичайних яєць курей мало чим відрізняються, тому вони йдуть не в їжу, а на подальше вирощування нових курчат.
В умовах фабрики чисті породи зазвичай не використовуються – там постійно здійснюється схрещування, яке має підвищувати ступінь несучості птахів, так як у «чистих» бройлерів вона вкрай низька.
Якщо Ви вирішили спробувати отримати своє, домашнє пташине м’ясо, починати доведеться зі створення батьківського стада: так фахівці називають деяку кількість півнів і курей, які дозволять отримати курчат – з них в подальшому і буде «вирощене м’ясо». Тут потрібно звернути увагу на здоров’я батьківської особини, а також на 11 півнів брати лише 1 курку. Остання ж має бути відносно дорослою – старше 8 місяців, інакше буде надто велика вірогідність провалу ще на етапі інкубації яєць.
Першочергово переконайтеся, що у Вас все підготовлено до появи птахів.
В ідеалі потрібно сформувати великий, просторий курник, який має:
У приміщенні потрібно періодично проводити прибирання, дотримуватися санітарних норм, стежити за станом годівниць, а самих птахів обов’язково піддавати вакцинації.
Етап інкубації яєць – один з найважливіших. Оскільки отримати курчат може не кожен фермер, доводиться робити ще 1 крок назад і забирати яйця з-під курей, що належать до батьківського стада. І відразу ж переносити їх в інкубатор. З цією метою можна використовувати негабаритні бюджетні моделі російських виробників, які зарекомендували себе не гірше закордонних. В інкубатор поміщають не більше 10 яєць, режим роботи приладу слід перевіряти через кожні 6-8 год, оскільки будь-яка автоматика може дати збій.
Після того, як з яєць вилупилися курчата, виникає питання – що робити далі. Як їх виростити правильно?
Після цього курчат починають годувати зерновими сумішами, в які вводять трохи зелені. Класичний склад виглядає так – крупа кукурудзяна, пшениця, борошно ячмінне, пластівці вівсяні і кропива у співвідношенні 10:5:2:1:2. А з двотижневого віку курчата починають отримувати терту моркву, відварене і протерте м’ясо, зелень.
Особливої уваги заслуговує питання харчування – і курчати-бройлера, і дорослої птиці. Саме на цьому пункті часто зупиняються заводчики на фабриках, з метою ще більшої економії коштів і часу, вдаючись то до генетично-модифікованої їжі, то до хімічних речовин.
Фермери ж хочуть отримати максимально натуральне пташине м’ясо, тому цікавляться, яким має бути годування бройлерів при вирощуванні в домашніх умовах, щоб не нашкодити їх здоров’ю і своєму власному.
Завдяки комбікорму, бройлери не тільки отримують їжу, але і швидко додають у м’язовій масі. У них формується міцний імунітет, добра кісткова тканина. Готувати комбікорм не потрібно – його насипають як звичайне зерно, і птаха його клює. Гранульована форма дозволяє легко проковтнути елемент і так само легко його перетравити. Однак навіть комбікорм не ідеальний: по-перше, нерідко доводиться складати індивідуальний раціон для птиці, по-друге, одноманітність може набриднути будь-якого організму – не лише людському. З цієї причини варто приділяти увагу і іншим варіантам годування.
Мішанки готуються безпосередньо фермерами – це не фабрична їжа. І тому вони вважаються дуже корисними та безпечними для птиці. Якщо говорити про вологі, орієнтовані на курчат, то вони складаються з пшеничного борошна, варених яєць, відвареної картоплі, розмочених хлібних крихт/сухарів, пшона. Ці інгредієнти обов’язково подрібнюються і запарюються окропом, щоб отримати кашоподібну масу.
Фахівці радять додавати сюди трохи тертої моркви/гарбуза, які працюють як засіб проти паразитів. На кожне курча беруть всього 5 г цього продукту. Пізніше, коли бройлери зміцніють, вологі мішанки доповнюють крейдою, товченою черепашкою. А коли почнеться ріст оперення, обов’язково використовується капуста.
Дріжджові ж мішанки створюються трохи складніше: спочатку потрібно зробити суху суміш (переважно зернову), підсипати до неї трохи мінерального корму, а після з’єднати з живими, розведеними водою дріжджами – сухі не підійдуть. Співвідношення «суміш-дріжджі» – 50:1. Настоюється «страва» 5-6 год на теплій батареї, при цьому кожні 1,5-2 год її треба помішувати, інакше вона схопиться скоринкою. Для кожного прийому їжі готується нова порція, тобто через дріжджі у складі мешанка скисає.
На думку фахівців, найбільш зручний спосіб вирощування бройлерів у домашніх умовах – в клітках. Їх розміщують по 10 особин на 1 місце, якщо воно має площу в половину квадратного метра або більше.
Клітки можна ставити одна на одну, що істотно заощаджує місце в курнику. До того ж, такий спосіб вкрай гігієнічний і безпечний для самих птахів.
Рости в клітках «купкою» бройлери можуть до 7-8 місяців, після цьго ті, що не пішли на забій, переводяться в статус батьківського стада, відповідно проходячи процедуру переселення. Основний принцип вирощування курей бройлерів залишається незмінним – акцент переважно на харчуванні, а також на гігієні приміщення. Враховуйте те, що, коли бройлери досягнуть піврічного віку, в їх харчуванні потрібно знизити кількість білка, збільшивши частку трав’яного борошна.
Підводячи підсумок, потрібно згадати про те, що готовність бройлера до забою визначається не тільки віком, але і жировими відкладеннями в районі грудей, а також під крилами. Якщо вони добре проглядаються, коли пір’я роздуті, можна планувати забій у найближчу добу. Якщо ні, переглядається раціон харчування і умови утримання, при необхідності вносяться корективи.