Більшість захворювань, якими страждають люди, виникають і у братів наших менших, зокрема у собак. Єдина відмінність від людей полягає в тому, що собака не може поскаржитися на погане самопочуття і описати симптоми, які її турбують.
Тому для господаря дуже важливо уважно стежити за станом свого вихованця, оскільки найменше відхилення від норми, в тому числі, різка зміна звичного способу життя, може стати першим дзвіночком у виявленні проблеми. Крім прихованих захворювань, які можуть проявитися не відразу, собаки можуть страждати від хвороб, що супроводжуються больовими відчуттями, і однією з таких проблем є запор.
Тут все залежить від причини. Якщо закреп пов’язаний з порушенням раціону собаки і з’явився відносно недавно, можна допомогти вихованцеві в домашніх умовах. Перша допомога при запорі у собак – кілька днів поспіль давати собаці невелику кількість рослинної або касторової олії.
Точна доза залежить від ваги собаки і її розраховують 0,5 ч. л. на кожні 10 кг ваги. Повторюючи вищесказане, якщо труднощі у дефекації виникли через неправильне харчування, то після першої допомоги олією, слід переглянути весь раціон. Для нормалізації роботи кишечника собака повинен споживати достатню кількість клітковини, яка міститься в селері, буряках, морквяному соку. Або ж можна дати вихованцеві проносне – тільки ні в якому разі не те, що призначене для людей. У ветеринарних аптеках є спеціальні препарати, які випускаються з урахуванням особливостей організму собаки.
І нарешті, є старий, перевірений спосіб – клізма. Метою клізми служить розм’якшення калових мас, щоб допомогти тварині звільнити кишечник. Клізму роблять з води 30-градусної температури. Для собак невеликих розмірів можна використовувати звичайну аптечну спринцівку, для великих порід – кухоль Есмарха, який підвішується на висоту не менше 1 м. Якщо симптоми запору не проходять, а стан пса не покращується, слід обов’язково показати тварину ветеринару.
Виявлення вірної причини виникнення запору у собаки – це запорука успішного лікування і прекрасного самопочуття тварини. Ветеринари попереджують про такі найбільш ймовірні причини появи запорів:
Найбільш часта причина недуги у собаки – це запор від кісток, як було сказано вище. Якщо з’явилися несподівані зміни поведінки тварини, включаючи млявість, сонливість, апатію, відсутність апетиту, а також, якщо вчасно не було дефекації, необхідно терміново показати собаку лікарю. Для правильної постановки діагнозу може знадобитися проведення рентгенограми або ультразвукове дослідження кишечника та/або черевної порожнини, взяття аналізу крові, сечі. У найбільш серйозних випадках може знадобитися оперативне хірургічне втручання.
Як відомо, хворобу простіше попередити, ніж лікувати, тому потрібно виконувати декілька основних заходів, які допоможуть уникнути подальших проблем і ускладнень при запорі.
Перше і найважливіше, про що слід пам’ятати господарю – це правильне харчування для свого вихованця. Ось чому важливо вибирати корм зі збалансованим складом, в якому в рівній мірі є і вітаміни, і мінерали, і клітковина та білки, необхідні для розвитку. Додавання в раціон невеликої кількості овочів, таких як шпинат, буряк, капуста допоможе нормалізувати перистальтику кишечника. Переконання, що собак можна годувати м’ясними недоїдками зі столу вірне лише в тій мірі, якщо це дійсно м’ясо, а не кісточки. Собаки часто ковтають кісточки цілком, а потім вони потрапляють у кишечник, де застрягають і ускладнюють або роблять неможливим сам процес дефекації.
По-друге, треба регулярно звертати увагу, чи вчасно тварина ходить в туалет, як себе веде і чи не страждає відсутністю апетиту.
По-третє, ветеринари радять проводити загальний огляд собаки у лікаря, хоча б 2 рази в рік. Це допоможе запобігти багатьом проблемам.
Собака – це вірний друг, якому багато не потрібно, лише саме необхідне. І, на жаль, коли улюбленого вихованця щось турбує, він не може підійти і поскаржитися хазяїну. Ось чому, слід приділяти велику увагу поведінці, харчуванню і природним процесам життєдіяльності собаки. Тільки так, можна на ранніх стадіях вирішити проблему, не доводячи ситуацію до регулярних візитів у ветеринарну лікарню.