Мимовільний викидень відбувається до терміну 22 тижні, коли організм матері відторгає ембріон. На терміні до 12 тижнів його називають раннім, а пізніше, відповідно, – пізнім.
Переривання вагітності з 23 до 37 тижнів – передчасні пологи, а з 37 до 42 – термінове розродження. В останньому випадку ситуація вважається нормальною, малюки зазвичай народжуються абсолютно життєздатними. Коли пологи відбуваються пізніше 42 тижнів, це вже не дуже добре як для малюка, так і для матері.
Дитина, що з’явилася на світ до 22 тижнів, у медицині називається плодом, а якщо пізніше – недоношеним новонародженим. Зазвичай такі діти важать не більше пів кілограма і мають зріст близько 25 см.
Маткова кровотеча – найголовніша ознака близької небезпеки. Навіть незначні виділення повинні насторожити, адже найчастіше саме зі слабких виділень крові і починається мимовільне переривання вагітності, що супроводжується невеликими спазмами внизу живота. Виділення можуть відрізнятися за кольором, починаючи від червоного і закінчуючи темно-бурим, і кількістю, але вони не припиняються протягом декількох днів.
Іноді бувають болі. Симптоми можуть то з’являтися, то зникати. У проміжок, коли вони відсутні, потрібно звернутися до гінеколога. Часто негайне відвідування лікаря дозволяє врятувати плід.
Стан жінки може різко погіршитися без видимих причин. У таких випадках зазвичай у виділеннях можна помітити шматочки тканин. Це явище говорить про те, що переривання вагітності вже сталося.
Зазвичай плід гине задовго до виведення з організму, тому виходить не цілком, а частинами. Якщо ж він виходить цілим, то нагадує сіруватий круглий міхур. Серед крові можуть виднітися білі частинки. При цьому кровотеча продовжується ще кілька днів, іноді супроводжується хворобливістю.
Коли матка самостійно очищається від наслідків переривання вагітності, у лікуванні немає потреби, але якщо залишилися фрагменти плода або плаценти, їх треба позбутися.
Наступні менструації зазвичай наступають через місяць-півтора після невдалої вагітності.
На жаль, за даними статистики, близько 15% всіх вагітностей закінчуються викиднями. Найчастіше при цьому жінка навіть не підозрює, що вона вагітна. Фактори, що провокують це неприємне явище, можна взяти на озброєння, щоб запобігти йому в майбутньому.
Генетичні порушення зародка. Зазвичай вони не передаються по спадковості, а є результатом мутацій (одиничних), які зазнали статеві клітини батьків під впливом зовнішніх факторів (радіації, вірусів, проф. шкідливості тощо).
Можна сказати, що це прояви природного відбору – позбавлення від нежиттєздатного, слабкого потомства. Запобігти неможливо, але ризики виникнення зменшити цілком реально. Для цього батькам потрібно максимально убезпечити себе від мутагенних факторів.
Гормональні порушення. Найчастіше виникають через нестачу головного гормону вагітності – прогестерону. Якщо вчасно виявити проблему, то плід можна врятувати, почавши приймати відповідну речовину.
Також причиною може стати надлишок чоловічих гормонів, адже вони пригнічують вироблення прогестерону і естрогенів. Дуже часто саме такий дисбаланс стає причиною викиднів, що повторюються. Формування плоду та перебіг вагітності також залежить від гормонів наднирників та щитовидної залози.
Імунологічні причини. В основному винуватцем є резус-конфлікт. Наприклад, ембріон має позитивний резус батька, але негативний резус матері відкидає його. Для профілактики використовують імуномодулюючі препарати на основі прогестерону.
Інфекції, що передаються статевим шляхом: сифіліс, хламідіоз, трихомоніаз, токсоплазмоз, герпес і цитомегаловірус. Патогенні мікроорганізми, які інфікують плід, плодові оболонки. Щоб уникнути такого явища, інфекції необхідно вилікувати ще до того, як вагітніти.
Запалення внутрішніх органів і загальні інфекційні хвороби. Будь-яке порушення, патологія, що супроводжуються підвищенням температури до 38 градусів та інтоксикацією організму, є загрозою для плоду.
Особливо сильно впливають грип, вірусний гепатит, краснуха. Навіть ангіна може спровокувати викидень на строку до 10 тижнів. Різноманітні пієлонефрити, пневмонії, апендицити є потенційно небезпечними для плоду патологіями. Плануючи вагітність, потрібно виявити і вилікувати всі хронічні інфекції.
Аборти в анамнезі. Після них нерідко виникає дисфункція яєчників та надниркових залоз. Крім того, ці медичні маніпуляції сприяють запальним процесам. Вони є не тільки головною причиною безпліддя, а й викиднів.
Лікарські препарати/трави. Рекомендується у першому триместрі взагалі не приймати медичні засоби та різні трави. Багато з них можуть спровокувати викидень або патологію розвитку плоду, наприклад, це стосується наркотичних анальгетиків і гормональних контрацептивів. З обережністю варто поставитися до петрушки, кропиви, васильків, звіробою, пижмо.
Стрес. Якщо жінка пережила несподіване горе, сильно злякалася або перебуває у тривалому психічниму перенапруженні, то, можливо, необхідно проконсультуватися зі спостерігаючим гінекологом з приводу прийому седативних препаратів, наприклад, на основі валеріани.
Нездоровий спосіб життя (постійне вживання кофеїну, алкоголю, наркотиків, куріння, неправильне харчування). Потрібно ще до зачаття підкоригувати свій спосіб життя.
Статеві акти, падіння, сильні фізичні навантаження. Ці фактори хоч і рідко, але теж є своєрідними каталізаторами викидня.
Болі внизу живота, спазми, кровотеча вказують на патологію перебігу вагітності. Своєчасне звернення до лікаря часто допомагає усунути загрозу, але жінку зазвичай поміщають у стаціонар до самих пологів.
Такий стан на перших тижнях або місяцях вагітності може свідчити про порушення розвитку плоду. Лікар призначає УЗД, аналіз крові на рівень гормонів і дослідження сечі.
Крім того, фахівець може спрямувати на перевірки: щитовидки за допомогою спеціального аналізу крові, інфекції, антитіл до хоріонічного гонадотропіну і волчаночного коагулянту.
Від результатів обстежень залежить буде жінка лікуватися у стаціонарі чи в домашніх умовах.
Необхідно в першу чергу проконсультуватися з лікарем. Зазвичай рекомендується утриматися від зачаття. Відкласти цей момент приблизно на півроку, бо за статистикою ризик повторного викидня при недотриманні цього правила збільшується у 1,5 рази.
Лікар повинен підібрати протизаплідні засоби на цей час. Також потрібно з’ясувати причину попереднього викидня, щоб по можливості усунути її.
Якщо лікар виписав якісь медикаментозні препарати, то потрібно уточнити, коли можна вагітніти після того, що сталося, та після їх прийому, чи впливають дані ліки на репродуктивну функцію організму і чи можна зачати дитину під час курсу лікування.