Чому багато квітникарів замислюються, чи можна тримати дифенбахію у себе вдома? Нехай цвіте вона рідко, але, як декоративна квітка, здатна надати приміщенню особливого вигляду. Листя настільки красиве, що ним можна милуватися з тим же задоволенням, що й квітами на інших рослинах.

Друга назва – чоловікогін, і вважається, що в приміщенні, у якому впевнено себе почуває тропічна красуня, чоловіки не приживаються. Чи дійсно рослина завдає шкоди чоловікам? І як за нею доглядати в домашніх умовах, якщо все, що розповідають про дифенбахію, «бабусині казки»?

Відомості про гостя з Південної Америки

дифенбахіяДифенбахію привезли з Південної Америки, класифікував її німецький ботанік Й.Ф. Диффенбах, на честь якого вона й отримала свою назву. Всього нараховується 30 видів тропічного куща, який у природніх умовах може досягати 3 м.

Відрізняють види один від одного за формою та кольором листків, які й привернули до себе увагу дослідників тропічних джунглів. Відноситься до сімейства ароїдних, які у свою чергу відносяться до групи отруйних.

Користь і шкода від дифенбахії

Шкода від чоловікогіна полягає не тільки в тому, що він «виганяє» чоловіків. При зіткненні зі стовбуром листя куща випускає їдкий сік, який, при потраплянні на шкіряний покрив, може істотно травмувати потерпілого.

Після краплі соку шкіра пече, на ній з’являються пухирі.

Якщо діти або домашні тварини пожували листочки, це викличе опік ротової порожнини і довготривале порушення травлення.

Пересаджуючи кущ, потрібно працювати у захисних рукавичках і навіть окулярах – при попаданні соку на слизову оболонку очей виникає кон’юнктивіт, який доводиться лікувати декілька тижнів.

Але ніхто б не став тримати отруйну рослину в будинку, якщо б вона могла завдати шкоди без фізичного контакту. Акуратно здійснюючи догляд, – полив і пересадку – травмувати себе неможливо.

Дифенбахія приносить явну користь. Вона не тільки насичує повітря киснем, як і будь-які зелені насадження, а ще й кондиціонує приміщення, очищаючи його від парів бензолу, ксиліту і трихлортилена. Вважається, що вона сприятливо діє на серцево-судинну систему. Саме тому горщик з великим чагарником так часто ставлять для декорування виробничих приміщень і коридорів лікувальних установ.

Популярні види дифенбахії

Найбільш поширеним є вирощування тропічного чагарника наступних видів. Дифенбахія Леопольда – кущ невеликого розміру з листям на короткому стеблі до 5 см і діаметром стовбура до 2. Листя темно-зелене, з масивною жилкою, розмір становить 35-15см, де перша цифра – довжина, а друга – ширина.

Черешки бліді, короткі, на них є лілові плями. Це один з найбільш декоративних сортів, він регулярно цвіте і саме тому є найпопулярнішим. Суцвіття великі, довгасті, і візуально здається, що бутон огорнула біла тюль.

листя диффенбахіїЗа своїм зовнішнім виглядом кущова дифенбахія від сорту Леопольда відрізняється мало – вона досягає у висоту не більше 70 см, листя світліше, цвітіння не настільки регулярне. Окрім як “чоловікогін”, рослину не називають і вдома висаджувати бояться.

Чарівна вирощується в зимових садах або офісах, тому що може досягати значних розмірів – до 1,5 метри у висоту. Їй достатньо освітлення від штучних джерел. Листя темно-зелене, яскраве, з безліччю білих прожилок, розташованих паралельно одна одній, в довжину листки досягають 0,5 м.

У квітникарів і власників оранжерей користується популярністю вид мікс барагіуна Камілла. При сприятливих умовах деревоподібна рослина з прямим стовбуром може досягати 2 і більше метрів у висоту. Листки великі, мають ніжний світло-зелений колір, форма їх – подовжена овальна. Не цвіте при нестачі освітлення. По мірі росту вгору втрачає нижні листки.

Існує близько 50 видів рослин міксу дифенбахії з листям різного забарвлення, які можуть змінювати колір залежно від освітлення. Чим більше світла, тим яскравіше листя і більший кущ.

В домашніх умовах догляд за дифенбахією вимагає достатньої кількості часу, тому перш ніж випробовувати сімейне життя – раптом назва “чоловікогін” обґрунтована – варто задуматися, чи можливо належним чином забезпечити кущ вологою та світлом.

Догляд за рослиною в домашніх умовах

У зимовий та осінній час горщик з дифенбахією повинен стояти так, щоб бути максимально освітленим. Влітку рослину потрібно затінювати від яскравого сонця. Якщо ультрафіолету надто багато, листки швидко жовтіють.

Плямисте забарвлення листа зберігається тільки при дотриманні температурного режиму. Ідеальна температура +22-25 ° С. Якщо вологість висока, квітка витримає і 30-32 ° С, але поза оранжерейними умовами це навряд чи можливо.

Час відпочинку – зимовий період. У цьому випадку температуру навколо рослини потрібно знизити до +18 ºС, але не нижче.

догляд за дифенбахієюКущ боїться протягів, це потрібно враховувати при роташуванні. Якщо приміщення потребує регулярного провітрювання, горщик туди ставити не рекомендується. При періодичних змінах температурного режиму вазон слід відставляти вбік або виносити з кімнати.

Основною складністю у догляді за дифенбахією є забезпечення необхідної вологості. У період активного росту полив повинен бути рясним. Можна навіть раз в місяць заливати хвилин на 15 кореневу систему – потім вода ретельно зливається.

Застій допускати не рекомендується, у кореневій системі має здійснюватися вільний дренаж. Чому? Тому що листя у рослини, залитої водою, набуває спочатку бурого забарвлення, а потім згортається і відпадає.

Щоб створити необхідні кліматичні умови, кущ слід часто збризкувати відстояною водою. Щотижня листя потрібно протирати від пилу мокрою ганчіркою.

У літній період, коли на вулиці жарко, під горщик слід підставити піддон з вологим торфом або гравієм.

Удобрювання проводять досить часто, хоча б 1 раз на 10 днів або 2 тижні. Добрива ті ж, що і для інших кімнатних рослин – азот, фосфор, органічні компоненти. Можна купити готовий усереднений склад і розбавляти по інструкції.

Хвороби рослини

Чому жовтіють і скручуються листя у дифенбахії?

хвороби дифенбахіїПричин багато:

  • неграмотний догляд, що включає у себе недостатній полив;
  • температурні коливання;
  • неправильне розташування вазона;
  • заселення шкідниками листя – попелицями або павутинним кліщем, щитовидкою.

Після обприскування інсектицидами або мильно-тютюновим розчином, гранульованим спиртом з гасом листя потрібно ретельно обмивати. Процедуру обприскування проводять двічі з інтервалом у тиждень.

Дрібні листочки відростають, якщо добрива недостатньо. У такому випадку варто проводити удобрення частіше. Стан листя – індикатор благополуччя дифенбахії.

Розмноження і пересадка чоловікогіна

Розмноження дифенбахії можна проводити таким чином:

  1. Обрізати верхівковий живець і висадити його у вологий пісок. Тепличні умови створяться, якщо росток зверху прикрити обрізаною пластиковою пляшкою;
  2. У старої рослини на оголеній частині стовбуру під залишками листя роблять надрізи, вставляють туди сірники, щоб вони не закривалися, обгортають м’яким мохом і торфом та плівкою. Через 2-3 місяці стовбур дасть молоді пагони з корінцями, які відразу ж можна висаджувати в грунт;
  3. Можна взяти окреме стебло зі сплячими бруньками, розрізати, залишаючи по одній на кожному черешку, присипати для присихання вугіллям, а потім висадити у підготовлений субстрат.

Грунт для молодих рослин готується так само, як для пересадки зрілих. Для цього готовий субстрат для кімнатних тропічних рослин на 1/4 змішують з перемеленим деревним вугіллям. Пересаджувати кущ необхідно хоча б раз у 3 роки.

Щоб дифенбахія радувала пишною кроною, після пересадки оголений стовбур куща, що старіє, із залишковим листям бажано обрізати. «Пеньок» висотою в 10-15 см вже через кілька тижнів обросте новим яскравим пишним листям.

Не обов’язково створювати для тропічного гостя оранжерейні умови – він може рости й поряд з іншими кімнатними рослинами. Тільки тоді не варто сподіватися побачити яскравий візерунок плям і прекрасну запашну квітку, загорнуту в ніжне біле опахало.