Запалення легенів (по-науковому пневмонія) настає внаслідок вірусного, мікробного, грибкового або токсичного ураження дихальних органів. Патогени спричиняють ослаблення імунного бар’єру, і від цього організм стає досить вразливим.
У деяких випадках пневмонія діагностується як наслідок сильного переохолодження, а також як негативний фактор прийому деяких медикаментів.
Захворювання має досить поширені для хвороб органів дихання симптоми. Запальні процеси викликають надмірне утворення мокротиння, що в свою чергу ознаменовується вологим кашлем. Пацієнт відчуває гостру нестачу повітря, в області грудей відчуваються сильні болі при диханні і під час кашлю. Звичайно ж, це супроводжується підвищенням температури, ознобом.
Розпізнати, що це точно пневмонія, можна тільки після комплексного обстеження пацієнта, куди входять фізичні, апаратні, лабораторні дослідження. Останнє дуже важливо, тому що виявлення збудника надалі визначить характер лікування та чи може пневмонія легенів бути заразною для оточуючих.
Щоб зрозуміти, чи можна заразитися пневмонією від іншої людини, для початку потрібно розглянути природу походження патології. Як правило, збудником стає яка-небудь патогенна мікрофлора. ВООЗ фіксує, що в середньому у світі щорічно хворіють на запалення легень близько 450 мільйонів людей. Більш ніж у 15% випадків все закінчується летальним результатом. В цілому пневмонією називається ціла група хвороб, для кожної з яких характерні свої особливості.
Виділяють наступні види легеневої пневмонії:
Патологічний процес зачіпає легеневі тканини, альвеоли, строму. У групу ризику входять люди молодого та похилого віку, з ослабленим імунітетом, вагітні і ті, що недавно народили, алко- та наркозалежні, які перенесли операцію, важке захворювання, а також переживають сильний стрес чи депресію.
Чи заразна пневмонія для оточуючих (дітей та дорослих)? На це питання зможе відповісти тільки лікар. Після постановки діагнозу, тобто точного виявлення природи збудника, стане ясно, чи є ризик передачі інфекції повітряно-крапельним та іншими шляхами. До речі, саме лікарі пульмонології найчастіше стають жертвами запалення легенів, у них діагностується лікарняний тип захворювання (близько 35% медперсоналу в рік, з яких летальністю обертаються майже 70% випадків).
Людина, що сильно кашляє, у будь-кого викличе підозри на предмет зараження. Оточуючі будуть цуратися її, уникати контакту, запропонують використовувати або самі одягнуть захисні маски. Категоричне «ні» відповідають лікарі на питання “Чи можна від іншої людини заразитися пневмонією вторинної природи?”. Захворювання розвивається на фоні залишкової інфекції ГРЗ, ГРВІ. Чхання, кашель, нежить – ці прояви сприяють проникненню хвороботворних мікроорганізмів у повітря. Що загрожує оточуючим – так це підхопити грип або застуду. Чи обернеться це запаленням легенів, залежить від захисних властивостей організму і своєчасності лікування. До незаразних відносяться звичайна і бактеріальна пневмонії.
А ось чого варто побоюватися, то це контакту з людьми, у яких запалення легенів викликано:
Все це відноситься до лікарняної пневмонії, тобто тієї, підхопити яку можна в лікарні. Лікарняні мікроби вже менш сприйнятливі до дії медикаментів, тому лікування у такому випадку проходить складніше.
Небезпеку представляють заразні форми легеневих запалень. По-перше, тому, що в тілі нового носія вони стають первинним фактором патології. По-друге, їх перебіг більш важкий та більш тривалий, тому що збудники вже виробили захисну реакцію до ліків. По-третє, велика ймовірність появи негативних наслідків, таких як утворення рубців на легеневих тканинах, погіршення роботи дихальної системи, порушення кровопостачання органів, що в свою чергу може стати причиною дисфункції інших органів і систем. Ймовірність загибелі пацієнта зростає. Як зазначають фахівці, навіть високий імунітет може виявитися безсилим перед патогенної атакою.
Не дарма діти та літні люди входять у групу ризику. У перших імунна система ще не до кінця сформована, останні ж мають ослаблений імунітет внаслідок вікових змін організму. Для дітей будь-який вид пневмонії може бути заразний. Частіше зараження відбувається у колективах (дитячому садку, школі). Буває, що дитина заражається від когось із членів сім’ї, бо в обмеженому просторі за наявності інфікованого в приміщенні збудники швидко потрапляють у повітря через прояв природних рефлексів (кашель, нежить, чхання). Контактно-побутовий спосіб зараження також має місце, тому що хвороботворні мікроорганізми поза середовищем проживання можуть зберігати життєздатність близько чотирьох годин.
Причина тут лише одна – розпізнати запалення легенів на ранній стадії не є можливим, особливо в умовах будинку. Симптоми можуть бути прийняті за ознаки застуди, нездужання через втому. Інкубаційний період – 2-5 днів, у цей час характерних ознак не спостерігається. Хіба що температура дещо підвищиться.
Щоб знищити патогенну мікрофлору, у більшості випадків застосовується антибіотикотерапія. Препарати добре виконують свою основну функцію – блокують життєздатність вірусів, бактерій, мікробів. Але у них є істотний недолік – їх дія також завдає шкоди імунітету. Це означає, що навіть після припинення прояву характерної симптоматики, деякий час після слід приділити увагу відновленню імунітету.
Мікроорганізми можуть виставляти і власні захисні бар’єри, що дозволяє їм зберігати життєздатність навіть у несприятливих для них умовах. Як тільки природний захист організму послаблюється, активність патогенів збільшується. Це викликає рецидивні запальні реакції. Множинні повтори призводять до розвитку хронічного захворювання. У дітей така форма розвивається набагато рідше, ніж у дорослих. Це пов’язано з особливістю фізіології дитини. Щоб застерегти дитячий організм від подібних стресів, пропонується спеціальна вакцинація.
Основи правильного лікування:
Традиційні заходи профілактики:
Підводячи підсумок, зазначимо, що в цілому звичайна пневмонія легенів для оточуючих не заразна. Позалікарняні пневмонії здебільшого мають цілком позитивний прогноз на лікування. Виняток становлять поодинокі випадки.