Всі батьки знають, як часом важко знайти спільну мову з дитиною. А іноді дискусії з чадом переростають у конфлікти, які забирають багато часу, сил і нервових клітин.  При цьому чомусь здається, що в інших так не буває, інші батьки вміють знаходити спільну мову з дітьми будь-якого віку. Насправді, проблема повсюдна і знайома багатьом.

Найгірше, коли мама усвідомлює свій гнів, бачить як би з боку, чує крик і розуміє його згубний вплив на дитину, але зупинитися не може.

Як усунути причину зривів

Звичайний непослух малюка не викликає такої реакції, швидше за все, проблема «зарита» десь глибше у відсутності внутрішнього балансу, втомі, стресі.

складні стосунки з дитиноюЩоб виховати дитину в гармонії і не зриватися на її, потрібно мати спокій всередині себе. Звичайне покарання у виховних цілях сильно відрізняється від гнівного крику, який складно контролювати. Важливо розуміти це і працювати над першопричиною таких скандалів.

Найчастіше в дратівливості і нервозності дорослих винні стреси на роботі, втома, непорозуміння між подружжям. Ці негативні фактори накопичуються і підривають нервову систему, в результаті чого мама зривається на дитину, кричить і передає їй свою нервозність.

Щоб гармонізувати відносини, дорослим потрібно починати з себе. У цьому допоможуть поради психологів:

  1. Не варто брати на себе занадто багато, та не потрібно намагатися встигнути більше, ніж звичайній людині під силу. Робота в режимі нон-стоп, домашні справи і обов’язки, щоденні турботи – все це забирає дорогоцінну енергію, якої потім не вистачає, щоб дарувати її близьким людям і дітям. Краще зробити менше, але при цьому залишатися спокійною та врівноваженою людиною.
  2. Знаходити час для відпочинку і присвячувати його собі. Зустрічі з подругами, читання книг, прогулянки на свіжому повітрі, спорт – прості і доступні всім заняття, які допомагають відновити душевну рівновагу, щоб потім не зриватися на дитину.
  3. Присвячувати час не тільки урокам, але і іграм разом з дитиною. І намагатися проводити якомога більше часу: розмовляти, читати, грати, гуляти, залучати дітей до спорту або просто робити те, що їм цікаво. Кожна хвилина, витрачена на улюблене чадо, повернеться міцними відносинами і довірою.
  4. Згадайте себе в дитинстві, той страх, який виникав десь всередині живота, коли мама була незадоволена або лаялася. Батьки є авторитетом для своїх дітей, і потрібно постаратися докласти максимум зусиль, щоб зберегти цю віру дитини.

Атмосфера в будинку залежить від настрою дорослих, найчастіше від жінок. Тому мама в силах зробити її спокійною і гармонійною, щоб не доводилося кричати на дітей.

Як налагодити стосунки з дитиною

Незважаючи на те, що причиною зривів і крику батьків на дітей є емоційний стан дорослих, важливо також працювати над стосунками, зміцнювати довіру і намагатися зрозуміти власну дитину. Взаєморозуміння дозволить уникнути скандалів.

сварка з батькамиДля цього варто пам’ятати кілька простих правил:

  1. Потрібно поважати в дитині особистість і брати до уваги її думку. Батьки часто намагаються уберегти малюка від помилок, обмежуючи його в усьому. Але в результаті це сильно впливає на відносини, тому що дитині потрібно пройти свій шлях, щоб зрозуміти цей світ. Краще не карати та не забороняти, а давати поради і бути поруч, коли щось не виходить. Так малюк буде відчувати підтримку дорослого.
  2. Хвалити і підбадьорювати дитину. Вчинок, який батьки помітили і схвалили хочеться повторити, тоді як покарання та осуд викликає лише страх. Важливо постійно відзначати ті ситуації, коли  дитина вчинила добре.
  3. Не боятися визнавати свої помилки і вміти просити пробачення у дитини. Якщо батьки дозволили собі зірватися і накричати на дитину, потрібно вибачитися за це і намагатися тримати себе в руках. При цьому важливо пояснити їй свої почуття, чому її вчинок або поведінка викликала таку реакцію та бути щирими і відкритими.
  4. Не можна ставитися до дітей байдуже, ігнорувати їх поганий настрій або дозволяти плакати на самоті. Особливо якщо така реакція була викликана сваркою з мамою, криками і конфліктом. Дитина повинна відчувати, що її люблять навіть у такій ситуації.

Навіть у ранньому дитячому віці потрібно намагатися пояснювати дитині правила поведінки і взаємовідносин, а не робити категоричні заборони. Тим більше це стосується підлітків. Спокійні відверті розмови допоможуть налагодити взаєморозуміння і мінімізувати ситуації, коли справа доходить до зривів і крику.

Правильна поведінка під час конфлікту

Найскладніше зупинити себе і перестати зриватися на дитину, коли конфліктна ситуація в самому розпалі, а дорослі і діти не можуть знайти спільну мову. Найчастіше кожен відстоює свою позицію і слабо чує аргументи протилежної сторони. Тим більше мама і тато вважають, що вони праві за фактом свого віку, тому завжди звучить аргумент «тому що, я так сказала».

Щоб не зриватися на крик і не погіршувати ситуацію, потрібно контролювати власні емоції і вміти їх стримувати. Під час конфлікту з дитиною доросла людина, як більш розумна і розважлива, може вчасно зреагувати і змінити характер спілкування.

конфлікт з батькамиУ цьому допоможуть поради психологів:

  1. Відчуваючи, що атмосфера розжарюється, треба зупинитись і замовчати. Хоча б на кілька хвилин. Можна навіть піти в іншу кімнату, і дати можливість всім учасникам конфлікту переключитися. А після паузи постаратися вирішити питання спокійно.
  2. Важливо опуститися до рівня дитини, в прямому сенсі стати на її лінію очей і постаратися знизити голос. Коли дорослий нависає над дитиною, кричить і голосно доводить свою правоту, це лякає її, вона закривається в собі і перестає чути сенс сказаних слів.
  3. У будь-якій ситуації важливо оцінити можливі наслідки. Якщо дитина розлила сік або вимазалася у фарбу, це взагалі не може бути приводом для того, щоб зриватися на ній, адже все можна виправити. Але навіть у більш серйозних обставинах потрібно намагатися тримати себе в руках і спокійно пояснювати, чому вона вчинила неправильно.
  4. Щоб зберігати спокій, потрібна підтримка чоловіка, бабусі чи інших членів сім’ї. В присутності іншої людини простіше подивитися на себе з боку, не виходити за рамки конструктивного спілкування і не зриватися на крик.

Батьки для дитини – це приклад для наслідування, на який хочеться бути схожим. А якщо мама постійно нервує і підвищує голос –  це безпосередньо відображається на психіці дитини. Ніхто не хоче виростити слабку, безвольну, мовчазну дитину, яка буде боятися і не зуміє відстояти свою точку зору, коли підросте. Тому важливо пам’ятати, що «кожне зерно, опущене у грунт дитячого мозку, проросте наслідками у майбутньому». Ця проста істина повинна стати основою будь-якого спілкування з дитиною і будування відносин з нею.