ВІЛ та СНІД – у чому різниця?

Обидва ці страшні слова сьогодні знайомі навіть дитині, оскільки за останній десяток років увага до них особливо зросла. Проте, що насправді собою являють ВІЛ і СНІД, в чому різниця між цими поняттями, і звідки вони беруться, розуміє навіть не кожна доросла людина.

Чому при згадці цих діагнозів з’являється відчуття неминучості і чи можна вберегти себе від них?

Чим відрізняється СНІД від ВІЛ?

Першочергово потрібно усвідомити, що взаємозамінними ці поняття не є, хоча вони тісно пов’язані між собою. У медичній карті людини вони можуть зазначатися спільно, при цьому СНІД без ВІЛ не існує, а навпаки – цілком.

• Під абревіатурою «ВІЛ» мається на увазі вірус імунодефіциту людини, який в свою чергу призводить до розвитку однойменного захворювання, іменованого «ВІЛ-інфекція».

Цей вірус належить до категорії ретровірусів, які мають молекулу РНК, що призводить до ураження нервової системи, а також впливу на ДНК. Діагностується ця група вірусів переважно у хребетних, але один з представників дійшов і до людини, «подарувавши» їй важку хворобу. Складність ВІЛ-інфекції полягає в тому, що по мірі прогресування (потрібно зазначити, вкрай повільного), відбувається безповоротна загибель клітин імунної системи, внаслідок чого організм стає беззахисним навіть перед самою слабкою бактерією.

Як підсумок пригнічення імунітету – людина набуває опортуністичні захворювання, тобто ті, які при нормальному функціонуванні захисних сил організму не виникли б: це важкі стани після зараження найпростішими, грибками, паразитами і т. д.

• Під буквеним сполученням «СНІД» у свою чергу мається на увазі фінальна термінальна стадія хворого ВІЛ-інфекцією.

Тут у людини спостерігаються вже не тільки згадані опортуністичні захворювання, а й пухлини, а також неінфекційні внутрішні вогнища хвороби у всіх органах. Серед симптомів, які особливо виділяються фахівцями, можна згадати туберкульоз, пневмоцистну пневмонію, езофагіт, хронічну діарею, нейропсихологічні ускладнення, лімфоми, рак шийки матки у жінок.

Коротка характеристика ВІЛ-інфекції

Всупереч побоюванням більшості, вірус імунодефіциту в навколишньому середовищі жити не може – він розвивається тільки в живому організмі. При попаданні всередину, вірус починає свою згубну дію на макрофаги, Т-лімфоцити і дендритні клітини. Особливо небезпечна тут загибель лімфоцитів, зниження числа яких призводить до ослаблення імунної системи.

• Фахівці впевнені, що спадковість грає одну з найважливіших ролей у питанні зараження: існує генетично обумовлена стійкість до ВІЛ-інфекції, при якій розвиток захворювання сповільнюється, що дозволяє відстрочити наступ термінальної стадії або зовсім її запобігти. А делеція одного з генів (рідкісна, але існуюча) може призвести до повної несприйнятливості організму до ВІЛ-інфекції.

Лікарями виведена клінічна класифікація даного захворювання, вона ділиться на 4 стадії:

1. Початкова або гостра, з ретровірусним синдромом. Період, який може тривати декілька тижнів (до місяця). Симптоматика схожа на простудну.
2. Лімфаденопатія. Спостерігаються первинні прояви, які співпадають з попередньою фазою, але можуть бути доповнені збільшенням лімфовузлів, лихоманкою, втратою ваги, нічною пітливістю.
3. Перед-СНІД. Шкірні ураження грибкового та бактеріального характеру, зменшення маси тіла, рецидивуючий герпес, тривала лихоманка (30-35 діб), діарея, позалегеневий туберкульоз і т. д.
4. Розгорнутий СНІД.

З моменту зараження ВІЛ-інфекцією до настання фінальної стадії найчастіше проходить близько 10 років. При відсутності терапії людині зі Снідом відводять не більше 1,5 років, хоча часто термін скорочується до півроку. Неважко підрахувати, скільки можна прожити з ВІЛ-інфекцією сумарно – від 10,5 до 11,5 (плюс-мінус рік) років з моменту зараження. При цьому, належне лікування може перетворити цей показник в 20 років, а особливо при вдалому збігу обставин людина доживає до 75-80 років. Основна причина смерті у хворих з ВІЛ-інфекцією – численні пухлинні захворювання, а також неспроможність імунітету функціонувати належним чином.

Як відбувається передача вірусу?

Як було раніше зазначено, жити даний вірус може тільки всередині людини, тому передача відбувається з її біологічною рідиною: це може бути кров, сперма, передсім’яна рідина, а також піхвовий секрет і материнське молоко. Найбільше число шляхів зараження ВІЛ-інфекцією належить інтимній сфері: на думку фахівців, передати вірус можна за допомогою будь-якого незахищеного сексу – не тільки вагінального, але і анального і орального. Статева приналежність ролі не грає, ризик однаково високий і у гомо – і гетеро – пар.

• Передача вірусу імунодефіциту відбувається через контакт зараженої біологічної рідини зі слизовою або кров’ю. Сюди включають і садна, рани і т. д.

Якщо шкіра інтактна – тобто не пошкоджена, зараження не відбудеться, оскільки на її поверхні відсутні клітини, здатні прийняти дану інфекцію. Що ж стосується вагінальної слизової, при статевому акті вона може отримати мікротравми – саме це часто стає способом зараження. Відповідно, незахищений анальний секс буде самим ризикованим у силу підвищеної ймовірності (майже 100%-вій) появи мікророзривів тканин.

• Повітряно-крапельним шляхом ВІЛ-інфекція не може бути передана. Через побутовий контакт це теж неможливо.

Що стосується взаємодії між матір’ю і дитиною, то ризик зараження є не тільки для плода, міцно пов’язаного з вагітною жінкою, і не тільки для новонародженої дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні. Якщо дитина виявилася носієм ВІЛ, вона може заразити здорову матір, покусуючи соски, тим самим передаючи в кров вірус.

• Не виключено зараження через ін’єкції при поганій дезінфекції інструменту, а також через донорську кров, пересадку хворого органу. Лікарі, які вступають в контакт з особою, інфікованою ВІЛ, теж знаходяться в групі ризику.

Інкубаційний період ВІЛ-інфекції триває близько року, але при ослабленому імунітеті він може скоротитися до півроку, а іноді й до кількох тижнів.

Чи можна надійно захиститися від інфекції?

Незважаючи на те, що вивченням ВІЛ та Сніду фахівці займаються не одне десятиліття, ефективна вакцина проти вірусу не створена. Причина тому – «гнучкість» вірусу, що дозволяє йому постійно мутувати. Всі заходи профілактики на даний момент поділяються лише на інформування населення про характер захворювання і особливості вірусу та медичні обстеження, які особливо активно застосовуються до вагітних жінок.

• Лікарі нагадують, що для підвищення шансів на захист від ВІЛ-інфекції необхідно використовувати презерватив при контакті з новим партнером, про здоров’я якого Ви не обізнані, а також стежити за появою і розвитком венеричних захворювань (зі своєчасним лікуванням).
• Враховуйте, що в інкубаційному періоді вірус себе не проявляє при обстеженні, тому точні дані про стан організму можна отримати лише після його переходу в гостру стадію інфікування.

Підводячи підсумок, потрібно ще раз підкреслити, що ВІЛ – найменування вірусу та інфекції, що вражає людину, в той час як під терміном «СНІД» розуміють лише останню його стадію, на якій тривалість життя хворого не перевищує 1,5 роки. На термінальному етапі терапія зводиться до усунення важких захворювань, в той час як до його настання організм можна тільки підтримувати допомогою імунітету.